Овсієнко Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:12, 1 грудня 2021, створена CommonsDelinker (обговорення | внесок) (Вилучив файл Анатолій_Васильович_Овсієнко.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Didym. Причина: No permission since 22 October 2021.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Овсієнко.
Анатолій Васильович Овсієнко
Народився13 квітня 1940(1940-04-13)
Леніне, Радомишльський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер6 жовтня 2005(2005-10-06) (65 років)
Вугледа́р, Донецька область, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьпоет
CMNS: Овсієнко Анатолій Васильович у Вікісховищі

Анатолій Васильович Овсієнко (13 квітня 1940, с. Ставки — 6 жовтня 2005) — український поет, гуморист, письменник.

Біографія

Анатолій Васильович Овсієнко народився 13 квітня 1940 року в селі Ставки Радомишльського району Житомирської області, у селянській родині. Мав шістьох братів, найвідоміший з яких — Василь Овсієнко, громадський діяч, дисидент, та трьох сестер.

Після закінчення десятирічної школи, у 1958 році виїхав на Донеччину, де працював у Торезі на електротехнічному заводі, а потім на шахті Донбасу. Служив у армії. У 1964 році закінчив Житомирське медичне училище і працював за фахом зубного лікаря на Черкащині, а також в селі Межиричі Канівського району. З 1965 року — знову на Донеччині: продовжував свою трудову діяльність за фахом у селі Павлівці Мар'їнського району.

Творчість

У 1987 році після хвороби втратив зір, і, як інвалід першої групи, працював на спеціалізованому підприємстві УГОС міста Донецька. Тоді ж почав писати — гуморески, сатиричні вірші, які публікувалися в українській пресі. У 1997 році видавництво «Донбас» випустило у світ першу збірку Анатолія Овсієнка — «Сміхота та й годі». Саме за цю книгу А.Овсієнка в 2000 році було прийнято до Національної спілки письменників України.

Написав ще три книги: «Торба сміху» (2000), «Грішне діло» (2002) та «Чудасія» (2004).

Помер 6 жовтня 2005 року, похований у Вугледарі.

Пам'ять

28 серпня 2009 року відкрито меморіальну дошку на честь А. В. Овсієнко у м. Вугледар за адресою 13 Десантників 3.

В 2019 році Вугледарська міська публічна бібліотека виграла конкурс від Міністерства культури України "Малі міста - великі враження" з проектом "Літературно-меморіальний простір "Анатолій Овсієнко. Зцілення сміхом"[1].

Завдяки реалізації проекту на будинку, де жив і творив Анатолій Овсієнко з’явився мурал за мотивами його творів та літературний простір з лавами, ліхтарями-парасольками та розкритою книгою з цитатою автора. Була перевидана збірка творів автора та вперше видано його збірку шрифтом Брайля.[джерело?]

Книги

  • Овсієнко А.В. Сміхота, та й годі” Гумор, сатира. – Донецьк: “Донбас”, 1997. – 156 с.
  • Овсієнко А.В. Торба сміху. Гуморески і байки. – Донецьк: КП”Регіон”, 2000. – 152 с.
  • Овсієнко А.В. Грішне діло. Гумор та сатира. – Донецьк: Національна спілка письменників України, журнал “Донбас”, 2002. – 140 с.
  • Овсієнко А.В. Чудасія. Гумор та сатира. – Донецьк: Національна спілка письменників України, журнал “Донбас”, 2004. – 170 с.
  • Овсієнко А. В. Зцілення сміхом. Усі гуморески в одній збірці. Харків: ФОП Панов А. М., 2019. 500 с. ISBN 978-617-7771-74-5

Примітки

  1. ↑ http://bigimpression.uccs.org.ua/proekty/literaturno-memorialnyj-prostir-anatolij-ovsiienko-ztsilennia-smikhom/

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Овсієнко_Анатолій_Васильович&oldid=33932931