Радомишльський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радомишльський район
Radom rayon gerb.png Radom rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Flag of Ukraine.svg Україна
Область/АРК: Житомирська область
Код КОАТУУ: 1825000000
Утворений: 1923 (1795)
Населення: 38094 (на 1.02.2016)
Площа: 1297 км²
Густота: 28.6 осіб/км²
Тел. код: +380-4132
Поштові індекси: 12200-12264
Населені пункти та ради
Районний центр: Герб м. Радомишль Радомишль
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 28
Міста: 1
Смт: 2
Села: 80
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 12201, Житомирська обл,, Радомишльський р-н, м. Радомишль, Соборний Майдан, 12, 4-41-69
Веб-сторінка: Радомишльська РДА
Голова РДА: Сергієнко Петро Миколайович
Голова ради: Міхненко Віктор Васильович

Ра́домишльський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця на сході Житомирської області України. Адміністративний центр — місто Радомишль. Населення становить 38 693 особи (на 1.08.2013). Площа — 1297 км². Утворено 1923 року.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Радомишльський район розташований у центральній частині Східноєвропейської рівнини, на півночі Правобережної України, в північно—східній частині Житомирської області.

Район межує на півночі з Малинським районом Житомирської області, на сході — з Бородянським та Макарівським районами Київської області, на півдні — з Коростишівським та Брусиловським районами Житомирської області, на заході — з Черняхівським та Володарсько-Волинським районами Житомирської області.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, зими м'які з похмурою погодою та туманами, середня температура повітря в січні — 6 градусів, але морози іноді доходять до 30 — 35 градусів. Ґрунти промерзають до 60 см. Тривалість без морозного періоду 150 — 170 днів. Весна в першій половині прохолодна, в другій — тепла. Літо помірно тепле, періоди з ясною та сухою погодою чергуються з дощовими. Температура липня становить + 19 градусів, але в окремі роки досягає +30 градусів. Осінь в першій половині суха, тепла та ясна; в другій — прохолодна з похмурою погодою. Вітри переважно західні, північно-західні; зимою — південно-східні, швидкість вітру 3-4 м/сек.. Сніговий покрив 12—30 см.

Шквальні вітри від 20 до 30 м/сек. можуть виникати на всій території району. Окремі пориви вітру досягають до 40 м/сек. Смерчі, як правило, не виникають. Можливі також: сильний дощ з опадами до 50 мм і більше протягом 12 годин, град діаметром до 20 мм, сильні снігопади, морози — температура повітря — 35 градусів та нижче.

Середньорічна кількість опадів на території району становить 612 мм, в літні місяці (червень, липень, серпень) при місячній нормі 90 мм, за добу може випасти до 40 мм. Сніговий покрив на території району невисокий (12—30 см) та несталий. Кількість днів з сніговим покровом 90—100 на рік.

Основною водною артерією на території району є річка Тетерів з численними притоками, яка перетинає район з південного заходу на північний схід. Річка має ширину від 30 до 65 метрів, глибину від 0,5 до 1,5 м, швидкість течії — 0,4 м/с.

Земельні ресурси[ред.ред. код]

Площа району — 129709 га, у тому числі:

  • Сільськогосподарські землі — 77178 га,
  • Сільгоспугіддя — 75209 га,
  • Рілля — 53052 га,
  • Пасовища — 8919 га,
  • Сіножать — 6613 га,
  • Перелоги — 5001 га,
  • Багаторічні насадження — 1624 га,
  • Лісові площі 40547 га,
  • Річки та ставки — 2732 га

Земельний фонд району становить 129709 гектарів (4,3% території області). У загальній структурі 59,5% зайнято сільськогосподарськими землями, з них сільськогосподарських угідь — 58,0%, у тому числі ріллі — 40,9%, перелогів — 3,8, сіножатей і пасовищ — 12%. Ліси і лісовкриті площі займають 31,2% території.

Із загального земельного фонду на землі сільськогосподарських підприємств припадає 42,3%, громадян −16,9%, лісогосподарські підприємства — 31,2%. Землі запасу та землі не надані у власність і постійне користування становлять 17%. Рівень забудови земель населених пунктів об'єктами промисловості, транспорту та зв'язку невисокий і в середньому по району становить відповідно 0,2 та 0,53%. Найбільше забудовані цими об'єктами землі міста Радомишль, смт. Біла Криниця, сіл Потіївка, Вишевичі.

У державній власності знаходиться 70839 га (54,6%), у приватній −58869,9 га (45,4%). Кількість власників землі та землекористувачів становить близько 21 тисячі. В розрахунку на одного мешканця району площ земельного фонду припадає 6,1 га, у тому числі сільськогосподарських угідь — 3,5 га, з них ріллі — 2,5 га.

Ґрунтовий покрив району сформований під довгостроковим впливом сукупності природних й антропогенних чинників. Домінують малопродуктивні дерново-підзолисті ґрунти, що займають 80% сільськогосподарських угідь району. Вони характеризуються незначним вмістом органічних речовин і мають кислу реакцію ґрунтового розчину. Для підвищення їх родючості необхідне регулярне внесення органічних та мінеральних добрив. До того ж дерново-підзолисті типи ґрунтів, внаслідок вмісту сполук заліза й алюмінію, мають переважно кислу реакцію, що для поліпшення умов розвитку сільськогосподарських культур, потребує їх вапнування.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Площі під водою становлять 6102 га (4,7% усієї території району), в тому числі під річками та струмками — 585 га; каналами, колекторами та канавами −587 га; водосховищами, ставками та іншими штучними водоймами −1559 га; болотами — 3371га; гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами — 14 га.

В структурі гідрографічної сітки району великих річок немає, середніх — 1, р. Тетерів — загальною довжиною по території району 92 км. Крім того в районі є 14 малих річок, довжина яких становить 124 кілометри.

На території району знаходиться 82 ставки загальною площею 1559 га. З них на території Кримоцької сільської та Білокриницької селищної рад знаходиться в користуванні ВАТ «Радомишльський рибцех» 770 га.

Громадянам надані в користування на умовах оренди ставки для риборозведення на території таких сільських рад: Чайківська — 12,3 га, Верлоцька — 9,3 га (Бохану В. О.), Великорацька — 25 га (Дзьомка В. К., Зубленко Г. І.), Межиріцька — 7,8 га (Близнюк В. І.), Лутівська — 3,6 га (Литвиненко В. В., Слюсарчук В. М.), Забілоцька — 30 га (Мирутенко В. М.), Ленінська — 8,8 га (Пилипчик М. В.), Облітківська — 28 га (Дорошук І. П.), Пилиповицька — 42 га (Музика О. П.), Радомишльська міська рада 75 га (СТОВ «Нива»). Готуються документи на передачу в оренду ставків по Мірчанській, Чайківській, Великорацькій, Котівській сільських радах. Орендна плата за користування водоймами сплачується своєчасно і в повному об'ємі.

Лісові ресурси[ред.ред. код]

Загальна площа земель лісового фонду району становить близько 40554 га, у тому числі вкритих лісом — 39388 га. Лісистість території району — 31,2%, що дещо менше науково обґрунтованої (38%).

Основними лісокористувачами в районі є Радомишльське державне лісомисливське господарство, об'єднання «Житомирліс», у господарському віданні якого перебуває 27000 га, або 68% усіх лісових площ району, та ДП «Радомишльагроліс», Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс», яке в наш час[Коли?] оформляє документи на право користування землею на площі приблизно 11000 га що становить 27,2%, ліси Міністерство оборони 1630 га (4%), Малинське ДЛМГ — 210 га, Коростишівське ДЛМГ — 117 га (разом 0,8%).

У породному складі лісового фонду району переважають хвойні породи.

Мінерально-сировинні ресурси[ред.ред. код]

В районі є розвідані родовища: мармуру («Негребівське») Раковицька с.р. — 8,8 га, лабрадоритів: «Мирне-1» — 4 га, «Неражське» — 6 га (Потіївська с.р.), «Мирне-2» — 6 га, «Гуто-Потіївське» — 46 га (Гуто-потіївська с.р.), «Бистріївське» родовище бутового каменю 3 га (Кичкирівська с.р.). Також є розвідані родовища глин та суглинків для виробництва цегли на території Потіївської, Мірчанської, Вепринської, Великорацької, Кичкирівської сільських рад, які частково використовувалися для виготовлення цегли сільськогосподарськими підприємствами (Велика Рача, Кичкирі, Веприн, Потіївка).

Історія[ред.ред. код]

Місто Радомишль розташувалося на півдорозі між Києвом і Житомиром, воно було відоме вже на початку 2-го тисячоліття. Уперше згадка про нього, як про місто, зустрічається в літописах у ХІІ ст. Землі, на яких стоїть нинішній Радомишль, належать до поліської частини України. Ця територія здавна славиться багатою фауною та розкішною флорою. Поліські річки, окрім того, що створюють неповторну красу навкруги, забезпечують місцеве населення рибою. Саме через те оселилися наші предки кілька тисячоліть тому на берегах місцевих річок Тетерів та Мика. З тих давніх часів і до сьогодні головними заняттями поліщуків стали мисливство, рибальство та деревообробка.

Наприкінці ІХ ст. місцеве поселення отримало назву Микгород — на честь місцевої річки Мика. Згодом назва змінилися на Мичеськ, а пізніше — Мисько над Тетеревом. З Радомишлем тісно пов'язано ім'я Київської княгині Ольги. За однією з версій, саме звідси вона випустила голубів із тліючими паличками на Коростень, щоб помститися коростенчанам за смерть її чоловіка князя Ігоря. І хоча це всього лише версія, проте з кінця XVIII ст. і до сьогодні на гербі міста були зображені три голуби зі смолоскипами. Щоправда, в наші часи на дещо зміненому гербі голуби тримають зелені гілочки, але тема княгині Ольги все одно залишилась тут домінуючою.

Прославився Радомишль на початку XVII ст., коли архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький, який виступав гарячим поборником Православної віри, збудував тут першу на території сучасної України паперову фабрику для потреб своєї обителі. У 1612 році була построєна паперова фабрика, і збереглася назва нашої вулиці Папірня. Папір, який виготовлявся в Радомишлі, переправлявся по річці Тетерів у Києво-Печерську Лавру і з нього друкувалися книжки та інші цінні папери. Через певний час на місці фабрики було побудовано млин, що зберігся і до нашого часу. Попри те, що віднедавна він уже не працює, його могутня споруда на березі Мики заворожує будь-кого, хто потрапить до цього міста.

У другій половині XVIII ст. Радомишль стає адміністративним центром уніатських єпископів. Приміщення консисторії збереглося і до наших днів — сьогодні у її стінах знаходиться загальноосвітня школа. У ті неспокійні часи місцевий Троїцький храм було перетворено на уніатський.

1864 року в Радомишлі розпочалося зведення кам'яного Свято-Микільського храму. У той час, коли його будували, в Києві зводили Володимирський собор, тому розписи всередині радомишльського храму мають велику схожість із живописом київського собору. Деякі дослідники навіть припускають, що радомишльська церква була своєрідною творчою майстернею, де робилися попередні ескізи та планувалися експозиції, що пізніше втілювалися в київській споруді.

4—7 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Потіївку, Котівку, Ходори, Стару Буду, Нову Буду, Облітки теперішнього Радомишльського району проліг шлях Подільської групи (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

10—12 листопада 1921 р. під час того ж Листопадового рейду через Буглаки, Будилівку, Облітки, Стару Греблю, Дітинець, Заньки, Чайківку, Пилиповичі, Журавлинку, а потім 13 листопада через Став-Слободу, Негребівку, Раївку теперішнього Радомишльського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

21 листопада 1921 р. через Гуту-Забілоцьку теперішнього Радомишльського району, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

В епоху атеїзму в місті було знищено старовинний Троїцький храм. Тепер від нього залишилися лише фотографії. Микільській церкві пощастило більше — її перетворили на зерносховище, але свою величну дзвіницю храм втратив. Відродившись у роки Німецько-радянської війни, собор поки що так і залишається зі зрізаною верхівкою. Та війна залишила в храмі один досить небезпечний сюрприз, що майже півстоліття таїв у собі велику небезпеку для собору та його прихожан, і лише на початку 90-х років цей сюрприз знешкодили.

А нинішній Радомишль органічно поєднує в собі майже незайману красу поліської природи та сучасний промисловий розвиток. Тут знаходиться один із найбільших у країні пивних заводів, що випускає відоме радомишльське пиво. Також місто займається і традиційною для Полісся деревообробною промисловістю.

Проте, Радомишль все ж залишається тихим українським містечком із населенням у півтора десятка тисяч. І головним заняттям його жителів залишається сільськогосподарська праця. Знаходячись між Києвом і Житомиром, Радомишль має спільні риси і з одним, і з другим містом. Так, головна вулиця тут має таку ж назву, як і старовинна вулиця столиці — Велика Житомирська.

Розташований на берегах Тетерева і Мики, оточений з усіх боків густим лісом, сьогодні Радомишль є однією з найяскравіших і найбагатших сторінок нашої історії. Ці землі приймали у себе великих князів, тут вперше в історії південно-західної Русі вивчали мистецтво виготовлення паперу. За володіння цими краями у різні часи боролися монголо-татари, литовці, поляки та німці.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Торчинську сільраду Радомишльського району до складу Коростишівського району.[1]

Але, переживши потрясіння минулих епох, нинішній Радомишль залишається тихим українським куточком, де хочеться залишитися довше, щоб помилуватись красою річкових порогів та величчю вікового лісу.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 2 сільські громади, 1 міську раду, 2 селищні ради, 19 сільських рад, які об'єднують 83 населені пункти та підпорядковані Радомишльській районній раді. Адміністративний центр — місто Радомишль[2]. Депутатів — 90 осіб. Також на території району розташоване колишнє військове місто Макарів-1.

Населення[ред.ред. код]

На 1 січня чисельність наявного населення району за оцінкою становить 39883 чол. З початку року чисельність населення зменшилася на 598 осіб. Природний рух населення: народжені — 333 чол., померли — 917 чол., природне зменшення — 584 чол. Народжуваність на 1000 жителів — 9,1 особи, смертність — 24,9 особи, природне скорочення — 15,9 особи, щільність населення становить 32 чол. на 1 км².

Кількість пенсіонерів 13604 чоловік, що становить 34,1%, в тому числі за віком 11151 чол., по інвалідності — 2830 чол.

Транспорт[ред.ред. код]

Основу мережі автомобільних доріг району складають дороги загального користування протяжністю 393,1 км, із них 98,5% з твердим покриттям, які поділяються на територіальні (80,8 км), районні (225,5 км), сільські (86,8 км). Районом проходить автошлях E40М06.

На шляхах району налічується 23 мости протяжністю 86,7 погонних метрів. Всі населені пункти мають під'їзді дороги з твердим покриттям. Структура покриття є такою:

  1. цементно-бетонне покриття — 29,1 км;
  2. асфальтно-бетонне покриття — 79,6 км;
  3. чорно-щебеневе покриття — 91,7 км;
  4. біле шосе — 129,9 км;
  5. бруківка — 57 км;
  6. ґрунтове — 5,8 км.

Здійснюють перевезення вантажів та пасажирів ВАТ «Радомишльське АТП 11848».

За 2004 рік вантажообіг склав 698,9 тис. тонно/км.

Потужність автомобільного транспорту по перевезенню автомобілями вантажу становить близько 2000 тис. тонно/км. За минулий рік послугами пасажирського транспорту скористались 830 тис.чоловік. Охоплення населених пунктів району автотранспортним сполученням становить 97,6%, що вище як в цілому по області.

Основним перевізником пасажирів в районі є ВАТ «Радомишльське АТП 11848», яке має в своєму розпорядженні 5 автобусів ПАЗ—32054, 15 мікроавтобусів ГАЗ—РУТА, 34 мікроавтобуси Mersedes—Sprinter, 25 мікроавтобуси Volkswagen—LT 35, а також 40 автобусів — Еталон. Середня експлуатація транспорту 2 роки.

Територію району проходить відрізок залізниці протяжністю 5 км, відстань від ст. Ірша до районного центру становить 33 км, до обласного центру — 155 км, до столиці України — 91 км.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Радомишльського району було створено 57 виборчих дільниць. Явка на виборах складала - 65,37% (проголосували 18 387 із 28 129 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 63,03% (11 590 виборців); Юлія Тимошенко - 14,84% (2 729 виборців), Олег Ляшко - 8,25% (1 517 виборців), Анатолій Гриценко - 3,98% (732 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,09%.[3]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Хорошівський район Малинський район Київська область
(Бородянський район)
Черняхівський район Gray compass rose.svg Київська область
(Макарівський район)
Коростишівський район Коростишівський район Брусилівський район