Координати: 49°36′54″ пн. ш. 31°26′3″ сх. д. / 49.61500° пн. ш. 31.43417° сх. д. / 49.61500; 31.43417
Очікує на перевірку

Межиріч (Черкаський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Межиріч (Канівський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Межиріч
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Тер. громада Канівська міська громада
Код КАТОТТГ UA71080150060030134
Облікова картка село Межиріч 
Основні дані
Населення 718
Площа 2.31 км²
Густота населення 391 осіб/км²
Поштовий індекс 19035
Телефонний код +380 04736
Географічні дані
Географічні координати 49°36′54″ пн. ш. 31°26′3″ сх. д. / 49.61500° пн. ш. 31.43417° сх. д. / 49.61500; 31.43417
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Водойми річки Рось, Росава.
Відстань до
обласного центру
49 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
22 (автошляхами) км
Місцева влада
Адреса ради м. Канів
Карта
Межиріч. Карта розташування: Україна
Межиріч
Межиріч
Межиріч. Карта розташування: Черкаська область
Межиріч
Межиріч
Мапа
Мапа

CMNS: Межиріч у Вікісховищі

Межи́річ — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Канівській міській громаді. Населення — 718 чоловіка[2].

Село розташоване у межиріччі річок Рось та Росава за 22 км на південь від районного центру — міста Канева.

Біля села знаходиться іхтіологічний заказник місцевого значення Роський.

Історія

[ред. | ред. код]
Межиріч на мапі Зигмунда Герстмана

Вперше Межиріч згадується в документах XVIII ст. На території сільради досліджено поселення доби пізнього палеоліту, розкопано рештки житла (с. Межиріч), на якому виявлено поселення трипільської культури, кургани поселення скіфського періоду, поселення зарубинецької та черняхівської культур, 2 городища та курганний могильник періоду Київської Русі.

Село здобуло всесвітню відомість завдяки знахідці там житла стародавніх мисливців на мамонтів. 1965 року селянин Микола Новицький, копаючи льох у своїй садибі, натрапив на велику кістку. Надалі археологи знайшли тут залишки чотирьох жител, складених з бивнів та кісток мамутів.

Одне з цих жител академіком НАН України І. Г. Підоплічком реконструйовано у первісному вигляді і виставлено в Палеонтологічному музеї ННПМ НАН України (Київ).

Знахідку демонстрували на виставках у Японії і в деяких європейських країнах. Природничий музей Нью-Йорка обладнав діораму межиріцької стоянки палеолітичних мисливців.

Рештки четвертого житла, залишені на місці розкопок, захищені від атмосферних опадів металевою конструкцією. У лютому 2010 року дах металевого павільйону провалився під вагою снігу, й пам'ятка лишилася під загрозою існування. Восени того ж року за спонсорських коштів черкаських підприємців був споруджений новий металевий ангар, загроза руйнації зникла. У подальшому Палеонтологічний музей ННПМ НАН України, місцева влада та аматори планують відкрити тут повноцінний музей.

1859 року село відвідав Т. Г. Шевченко.

Під час Другої світової війни в навколишніх лісах діяв партизанський загін ім. Шевченка, очолений уродженцем Межиріча М. О. Дудченком. 297 жителів села воювали проти німецьких загарбників, з них 142 нагороджено бойовими орденами і медалями. На честь загиблих споруджено пам'ятник.

На лузі, коло села, височить пірамідальний пам'ятник «Слава труду», встановлений у зв'язку з прорізанням нового русла Росі та осушенням луків 1914 року.

Сучасність

[ред. | ред. код]

У селі функціонує школа, клуб, історико-краєзнавчий музей.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 891 98.56%
російська 13 1.44%
Усього 904 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://maps.vlasenko.net [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. https://rada.info/upload/users_files/33362991/f6e73ad0f3446e5f0199a65086b3ba4b.pdf
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Пидопличко И. Г. Позднепалеолитические жилища из костей мамонтов на Украине. — Киев: Наук. думка, 1969. — 164 с.
  • Пидопличко И. Г. Межиричские жилища из костей мамонтов. — Киев: Наук. думка, 1976. — 240 с.
  • Палеонтологічний музей ННПМ НАН України / Путівник. — Топачевський В. О., Семенов Ю. О., Крахмальна Т. В., Михалевич О. А. — Київ, 2004. — 73 с.
  • Кугно І. І. Канів. Путівник містом та околицями. «Панмедія», Київ, 2006, стор. 36, 38. ISBN 966-8947-00-2
  • Едвард Руліковський, Międzyrzecz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 379. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]