Таманамі
| «Таманамі» | ||
|---|---|---|
| 玉波
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Югумо» | |
| Держава прапора |  Японія
| |
| Належність | 
| |
| Корабельня | верф Fujinagata у Осаці | |
| Закладено | 16 березня 1942 | |
| Спущено на воду | 26 березня 1942 | |
| Введено в експлуатацію | 30 квітня 1943 | |
| На службі | 1943 – 1944 | |
| Загибель | 7 липня 1944 потоплений у Південнокитайському морі | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 2077 | |
| Довжина | 119,0 м | |
| Ширина | 10,8 м | |
| Осадка | 3,8 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 парові турбіни, 3 парові котла | |
| Потужність | 52000 к.с. (39 МВт) | |
| Швидкість | 35,5 вузла | |
| Дальність плавання | 5 000 миль (9 300 км) на швидкості 18 вузлів | |
| Екіпаж | 225 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 6 (3×2) × 127-мм / 50 калібрів гармат тип 3 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2х4) × 610-мм торпедних апаратів, запас 16 торпед
36 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | до 28 25-мм гармати, до 4 13,2-мм кулеметів | |
Таманамі (Tamanami, яп. 玉波) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.
Корабель, який відносився до есмінців типу «Югумо», спорудили у 1943 році на верфі компанії Fujinagata у Осаці.
Певний час після завершення Таманамі провадив тренування у водах Японського архіпелагу, при цьому 8 червня 1943-го він прийняв участь у рятувальних роботах після вибуху та загибелі в Куре лінкора «Муцу».
10 – 15 липня 1943-го Таманамі разом зі ще 5 есмінцями та 2 легкими крейсерами здійснили ескортування великого угруповання (3 авіаносці, 1 ескортний авіаносець, 1 гідроавіаносець, 3 важкі крейсери) з Японії на атол Трук в центральній частині Каролінських островів (ще до війни тут створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадили операції у цілому ряді архіпелагів). Одразу піся цього з 16 по 22 липня Таманамі здійснив круговий рейс для доставки підкріплень гарнізону острова Науру (південно-східне завершення Мікронезії). А 14 серпня – 2 вересня есмінець пройшов охороняючи конвої до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів) та назад на Трук.
У середині вересня 1943-го американське авіаносне з’єднання здійснило рейд проти зайнятих японцями островів Гілберта (лежать південніше від Маршаллових островів). У відповідь 18 вересня з Труку на схід вийшли значні сили (2 авіаносці, 2 лінкори, 7 важких крейсерів та інші кораблі), які попрямували до атолу Еніветок (крайній північний захід Маршалових островів). Таманамі супроводжував це угруповання, яке у підсумку так і не вступило у контакт з союзними силами та 25 вересня повернулось на базу.
З 29 вересня по 5 жовтня 1943-го Таманамі прослідував до Куре, супроводжуючи авіаносець «Дзюнйо». Останній тільки-но здійснив рейс в межах операції «Тей Го», метою якої була доставка з Азії значних військових контингентів для підсилення ряду гарнізонів Океанії, а тепер повертався за іншими підрозділами. 12 жовтня "Дзюнйо" разом з легким крейсером та 4 есмінцями, одним з яких був Таманамі, знову вирушив на Трук (конвой «Тей №3 Го»), при цьому на шляху до них також приєднались 2 лінкора. 19 жовтня цей загін досягнув пункту призначення.[1]
1 листопада 1943-го союзники здійснили висадку на острові Бугенвіль, лише за чотири сотні кілометрів на південний схід від Рабаула – головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. З останнього в межах контрзаходів вийшов загін, найбільшими кораблями якого були два важкі крейсери, проте в ніч на 2 листопада він зазнав поразки в бою у затоці Імператриці Августи. Готуючись до нової контратаки, японське командування 3 листопада вислало з Труку до Рабаулу одразу сім важких крейсерів, серед охорони яких пярмував Таманамі. 5 листопада загін досягнув пункту призначення і цього ж дня Рабаул вперше став ціллю для американського авіаносного угруповання. Унаслідок атаки одразу 5 важких крейсерів отримали пошкодження, що фактично остаточно нейтралізувало загрозу для сил вторгнення на Бугенвіль (хоча японське командування помилково вважало, що ворожі сили суттєво послаблені внаслідок бою 2 листопада). Того ж дня Таманамі та ще один есмінець повели важкі крейсера «Судзуя» та «Могамі» на Трук, куди прибули 8 листопада. 11 – 15 листопада ті ж есмінці ескортували з Труку до Японії на ремонт важкі крейсера «Такао» і «Атаго» (так само зазнали пошкоджень у Рабаулі під час атаки 5 листопада).
26 листопада – 1 грудня 1943-го Таманамі разом зі ще 2 есмінцями супроводили авіаносець «Сьокаку» та легкий авіаносець «Тітосе» з Японії на Трук. Після цього на 7 – 15 грудня Таманамі ескортував танкерні конвої до Палау (важливий транспортний хаб на заході Кароілнських островів) та назад на Трук, а 16 грудня разом зі ще 1 есмінцем повів «Могамі» з Труку до Куре, куди кораблі прибули 21 грудня.
29 січня 1944-го Таманамі разом з 2 іншими есмінцями супроводив з Йокосуки на Трук легкі авіаносці «Дзуйхо» та «Тійода» (первісно з ними слідував також важкий крейсер «Такао», проте він відокремився для допомоги пошкодженому ескортному авіаносцю «Унйо»).[2] На той час на тлі наступу союзників у Меланезії та на сході Мікронезії японське командування вже вирішило встановити головний оборонний периметр західніше та вивести основні сили флоту з Труку, де вони знаходились під все зростаючою загрозою. Як наслідок, 10 – 15 лютого Таманамі та ще 3 есмінця, а також легкий крейсер ескортували до Японії загін із лінкора «Мусаші», авіаносця та гідроавіаносця (можливо відзначити, що вже 17 лютого база на Труці стане ціллю потужного рейду авіаносного угруповання і буде розгромлена).
Невдовзі корабель був задіяний у транспортній операції «Хігаші Мацу» (Higashi Matsu), яка передусім мала за мету підсилення гарнізонів на заході Мікронезії, що тепер відносились до головного оборонного периметру. 22 березня 1944-го Таманамі та ще 2 есмінці і легкий крейсер рушили з Кісарадзу (Токійська затока) як охорона конвою «Хігаші Мацу №3», що 30 березня прибув на Сайпан.[3] Після цього 7 – 14 квітня Таманамі супроводив частину конвою до Уліті та Палау (західні Каролінські острова), а 16 – 20 квітня прослідував з Палау до Йокосуки.
11 – 16 травня 1944-го Сігуре та шість інших есмінців ескортували з Японії до Таві-Таві (у філіппінському архіпелазі Сулу поряд з нафтовидобувними районами острова Борнео) загін із 3 авіаносців, 3 легких авіаносців і 1 лінкора (японське командування готувалось до ворожої атаки, до того ж через дії американських підводних човнів на комунікаціях видавалось доцільним тримати флот ближче до районів видобутку нафти). 12 червня американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і невдовзі головні сили японського флоту вийшли з Таві-Таві для контратаки, при цьому Таманамі разом з 6 іншими есмінцями і легким крейсером забезпечував охорону "загону С", головну силу якого складали лінкори та важкі крейсери. 19 – 20 червня японці зазнали важкої поразки в битві у Філіппінському морі, а 22 червня японський флот прибув на Окінаву. Звідси більшість кораблів рушила до Японії, проте Таманамі з 23 по 29 червня разом есмінцем «Фуджінамі» супроводив танкер «Кокуйо-Мару» з Окінави до Сінгапуру.
2 липня 1944-го Таманамі та «Фуджінамі» повели до Маніли «Кокуйо-Мару»[4] та легкий крейсер «Кітакамі» (після важкого пошкодження прямував для ремонту у Японії). 7 липня за дві з половиною сотні кілометрів на захід від Маніли Таманамі був торпедований підводним човном USS Mingo та затонув зі всім екіпажем.[5]
Примітки
- ↑ Imperial flattops. www.combinedfleet.com. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Imperial Flattops. www.combinedfleet.com. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Japanese Escorts. www.combinedfleet.com. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Japanese Auxiliary Oilers. www.combinedfleet.com. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Long Lancers. www.combinedfleet.com. Процитовано 3 грудня 2021.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||