Димінський Леонід Денисович
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Смолінський Леонід Денисович, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з травня 2017. |
| Димінський Леонід Денисович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
16 грудня 1964 Летичів |
| Смерть |
12 серпня 2014 (49 років) Мандрикине |
| Alma Mater | НТУ ДП |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Формування | ДУК |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| ДУК | |
Леоні́д Дени́сович Димінський (нар. 16 грудня 1964 — пом. 12 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору».
Життєпис
1982 року закінчив Летичівську середню школу № 2. Проживав у місті Хмельницький.
В зоні АТО перебував добровольцем у складі батальйону «Дніпро-1».
Вдень 12 серпня автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блокпосту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули Величко Володимир Володимирович, Волощук Михайло Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.
Без сина лишилась мама.
Вшанування
У Летичівському НВК № 2 відкрито меморіальну дошку випускникові Леоніду Димінському.
Посилання
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |