Остапов Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:12, 5 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Остапов Василь Дмитрович
Василь Дмитрович Остапов
Народився11 березня 1950(1950-03-11)
смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область
Помер8 березня 2009(2009-03-08) (58 років)
Вінниця Вінницька область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ДіяльністьУкраїнська література, публіцистика, драматургія
Відомий завдякипрозаїк, драматург, публіцист

Васи́ль Дми́трович Оста́пов (* 11 березня 1950 — †8 березня 2009) — український прозаїк, драматург, публіцист. Член Національної спілки письменників України (2001–2009). Перебував на обліку Вінницької обласної організації НСПУ.

Біографія

Василь Дмитрович Остапов народився у смт. Брошнів-Осада, Рожнятівського району, Івано-Франківської області.[1] У 1972 році закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. У 1971–1972 рр. працював стажистом редакції газети «Прикарпатська правда» в Івано-Франківську, згодом — інженером Івано-Франківського інституту нафти й газу, кореспондентом газети «Студент Прикарпаття». У 1974–2001 рр. — на журналістській роботі в редакціях молодіжних газет в Івано-Франківську і Вінниці, працював заступником редактора районної газети «Життєві обрії» у Хмільнику. Згодом обіймав посаду інженера з науково-технічної інформації ВАТ «Вінницягаз»,[2] працював у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області.[3]

Творчість

Прозаїчні твори і драми, передусім, присвячені долі співвітчизників, історії українського села, апокрифам козаччини і викривають злочинну сутність тоталітаризму. Вишуканий стиліст. Його герої часто промовляють говіркою, яка побутує в Західній Україні, голосом українців з Канади, підкарпатської України, подільським суржиком, столичним «новоязом».[4]

Займався фотомистецтвом. Виставляв роботи на виставках художньої фотографії в Чернівцях, Івано-Франківську, Вільнюсі; здобув першу премію на міжнародному фотоконкурсі в Софії (1973).

Твори

Автор книжок[5]:

  • Будь мені теплою, земле. Сценарій амторського фільму про відродження українського села. — Полтава, 1993;
  • Гиблик. П'єса. — 1996;
  • Будіть синів. Книга нарисів. — 1997;
  • Бриндушки з-під Сивулі. Роман. — К.: Український письменник, 1997;
  • Кожна пелюстка вогню. Некомерційна кіносповідь. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1999. — 32с. (ISBN 966-516-077-X).
  • Вони не чули про Клааса. П'єса. — Вінниця: АКВІЛОН, 1999. — 96 с. (ISBN 966-7571-02-5);
  • Оголена шабля Богдана. П'єса. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2000. — 88 с. (ISBN 966-516-086-9);
  • А якщо вони повернуться. Повість. — К.: Український письменник, 2001. — 112 с. (ISBN 966-579-077-3);
  • Та понеси з України. Кіноповість. — К.: Український письменник, 2001. — 72 с. (ISBN 966-579-079-X).


Примітки

  1. ↑ Біографія В. Д. Остапова на сайті City Council
  2. ↑ Вінницька обласна організація НСПУ. Василь Дмитрович Остапов
  3. ↑ Він любив життя і Україну. [про смерть письменника, журналіста і громадського діяча Василя Дмитровича Остапова] // Вінниччина. — 2009. — 17 березня. — С. 3
  4. ↑ Лазаренко, В. Соборність уже і ще. Про книгу В. Д. Остапова «А якщо вони повернуться?». Архів оригіналу за 30 травня 2009. Процитовано 1 лютого 2013.
  5. ↑ З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 250–251.

Джерела і література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Остапов_Василь_Дмитрович&oldid=33962402