Координати: 48°12′24″ пн. ш. 16°23′26″ сх. д. / 48.20667° пн. ш. 16.39056° сх. д. / 48.20667; 16.39056

Зал Софії у Відні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:08, 5 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зал Софії у Відні
Sofiensäle
Зал Софії після реконструкції. 2017
Зал Софії після реконструкції. 2017
Зал Софії після реконструкції. 2017

48°12′24″ пн. ш. 16°23′26″ сх. д. / 48.20667° пн. ш. 16.39056° сх. д. / 48.20667; 16.39056
Країна Австрія Австрія
Місто
Адреса
Марксергасе, 17,
Ляндштрасе
Архітектор Август Сікард,
Едуард ван дер Нюл
Тип концертна зала, пам'ятка культури[1]
Статус концертний зал
Статус спадщини пам'ятка культурної спадщини[d][1]
Відкрито 1826
www.sofiensaele.com
Ідентифікатори і посилання

Мапа

CMNS: Зал Софії у Відні у Вікісховищі

Зал Софії у Відні (нім. Sofiensäle, Sophiensäle) — концертний зал та місце звукозапису на Марксергасе, 17, у третьому районі Відня — Ляндштрасе, Австрія. Зал був названий на честь принцеси Софії Баварської, матері імператора Франца Йосифа І. 16 серпня 2001 року зал згорів, але після реконструкції 2013 року фасад будівлі був відновлений у первісному вигляді.

Історія

Софієнбад
у середині XIX століття
Реклама Софієнбаду

Будівля була завершена в 1826 році за проектом архітекторів Августа Сікарда[de] та Едуарда ван дер Нюла[de]. Спочатку вона використовувалася як санаторно-курортний комплекс, парова лазня та перший в Європі басейн, і називалася Софієнбад. Приміщення мало розміри 13,6 × 38 м і було у той час найбільшим громадським місцем у Відні. Влітку тут був басейн, а взимку басейн накривали дерев'яними дошками, що створювало прекрасну акустику, і приміщення викорисовували як танцювальний, концертний та актовий зал. Кількість слухачів на концертах становила 2 000, на балах — 2 300 і на зустрічах — 2 700 осіб.

Руїни залу Софії. 2010
Зал Софії. 1900
Зал після пожежі у 2001. 2011
Зал Софії. 2013
Руїни залу. 2011

У 1845—1849 роках лазню перебудували на танцювальний зал і перейменували як Зал Софії. Завдяки своїй високій опу́клій стелі та порожнині, що залишилася від басейну під підлогою, зал Софії мав прекрасну акустику. Йоганн Штраус (1804—1849) виступав тут регулярно починаючи з інавгураційного балу 1848 року. В стінах цього залу вперше прозвучали багато вальсів родини Штраусів.

З кінця ХІХ століття у залі також читали лекції, у 1912 році тут виступив Карл Май, творець головного героя низки книг про вигаданого вождя племені апачів — Віннету.[2]

Під час першої світової війни зал Софії став місцем для оздоровлення поранених солдатів. Після Другої світової війни зал Софії повернувся до мирних справ, тут у 1946 році відбулася австрійська прем'єра оперети Фреда Раймонда[de] «Синя маска»[de].

Третє переродження залу відбулося у середині 1950-х років, коли лондонська компанія звукозапису «Дека» прийняла будівлю як головне європейське місце звукозапису. В його стінах здійснював свої записи Віденський філармонічний оркестр під керівництвом Герберта фон Караяна. Тут виступали багато знаменитих диригентів від Йозефа Кріпса[de] до Карлоса Кляйбера та Ганса Кнаппертсбуша[de].[3] Серед відомих робіт студії можна відзначити перший повний студійний запис циклу з чотирьох епічних опер Ріхарда Вагнера «Перстень Нібелунга» під диригуванням Георга Шолті. Після від'їзду компанії звукозапису «Дека» у середині 80-х років зал Софії став одним з найбільших клубів Відня.[2]

Відновлений фасад залу Софії. 2017

У 2001 році після ремонту даху зал Софії був зруйнований пожежею. Полум'я вирувало вісім годин, все вигоріло, впав дах, залишилися лише фасад і деякі опорні стіни. Знесення того що залишилося здавалося неминучим. Однак, з 2011 по 2013 рік історичний зал і головний портал у сецесійному стилі відновили. Вартість проекту 52 млн. Будівля навколо залу була перебудована як житловий будинок (90 квартир з підземним паркінгом) та готель, фітнес-центр, ресторан, кав'ярня і комерційні приміщення.[4]

Після реконструкції великий Зал Софії (700 м², Sofiensaal) використовується для різноманітних культурних заходів, виставок, конференцій, нарад, корпоративних заходів та урочистих обідів. Крім великого залу є ще два менших: Дзеркальний бар (160 м², Spiegelbar) та Салон Софії (130 м², Sofie's Salon). Тут можна святкувати приватні ювілеї, дні народження і т. д.

Новий фітнес-центр (2000 м²) обладнаний найсучаснішими пристроями та кардіоапаратурою. Для відпочинку є оздоровчі та релаксаційні зони: сауни, спа для жінок, солярій, кімната для масажу тощо. Тут можна займатися йогою, пілатесом, зумбою[es] та іншими фітнес-програмами[5].

Примітки

  1. а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. а б Танцзал відроджується [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.] THE VIENNA REVIEW 25.11.2013 (англ.)
  3. Божі сутінки для залу Софії archive.org (англ.)
  4. Зал Софії dasrotewien.at (нім.)
  5. Зал Софії sofiensaele.com (нім.)

Посилання