Марія Бек

Маруся (Мері) Бек
Псевдо	Марія Бек
Народилася	29 лютого 1908(1908-02-29) Форд-Сіті, Пенсільванія, США
Померла	30 січня 2005(2005-01-30) (96 років) Клінтон Тауншип, Мічиган, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Громадянство	США
Національність	українка
Місце проживання	США
Діяльність	юристка, державна, політична, громадська діячка
Alma mater	Університет Піттсбурга і University of Pittsburgh School of Lawd
Партія	Демократична партія США
Батько	Михайло Бек
Мати	Анна Войтович Бек
Родичі	Іван Бек (брат)
Нагороди	Зала слави жінок Мічигануd (1991)

д-р Маруся Євгенія (Ме́рі) Бек (англ. Mary V. Beck) (29 лютого 1908, Форд-Сіті, Пенсільванія, США — 30 січня 2005, Клінтон Тауншип, Мічиган, США) — юрист, державна, політична й громадська діячка (США). Перша українка — жінка-адвокат та жінка-журналіст, перша жінка — радна та мер у Детройті. Доктор права (1932).

Біографія

Народилася 29 лютого 1908 року в Форд-Сіті (Пенсільванія, США). Марія (Мері) Бек — українка з української діаспори. Походила з родини твердих лемків, її батьки переїхали до Америки з Лемківщини (нині Словаччина).

1921 року батьки відправили Мері Бек на батьківщину в Україну, де вона навчалася в українській Чортківській, у 1925 році закінчила Коломийську гімназію. Протягом певного часу в 1920-х роках проживала в Бучачі, де в Місійному інституті імені святого Йосафата навчався її брат Іван, приятель Михайла Островерхи. Навчалася в Пітсбурзькому університеті (з 1944 — доктор юриспруденції, перша жінка, яка удостоїлася звання в цьому університеті).

Мері Бек — перша жінка, обрана до Муніципальної Ради (Міської ради) Детройта (1949), перша жінка — президент Ради (1950—1970). М. Бек призначила в Раду опікунів першу жінку — афро-американку, зробила значний внесок у справу збереження історичних архітектурних пам'яток, турбувалася про поліпшення санітарно-побутових умов проживання в Детройті, розвивала молодіжний спорт, виступала за розширення програм, що попереджають дитячі та юнацькі правопорушення.

М. Бек від року заснування (1948) плідно працювала у СФУЖО, зокрема, була фундаторкою Літературних конкурсів (тепер її імені), які очолювала з 1959 до 2005 року. 1993 року в конкурсі брали участь й діти Незалежної України. Темою конкурсу стала 60-та річниця голодомору в Україні (твори видані окремим томом). В 10-ту річницю Чорнобильської трагедії твори учасників конкурсу знову видані окремим томом. Але найбільшою турботою Мері Бек був захист інтересів національних меншин. В українському діаспорному товаристві М. Бек називали «борцем за свободу» за її невтомні зусилля привертати увагу міжнародної спільноти до становища українського та інших народів, які вимушені були жити в умовах тоталітарного комуністичного режиму в СРСР. Її фото досі прикрашає Залу Слави місцевого самоврядування Детройта. Тут її називають «Леді з Перших» (the Lady of Many Firsts), оскільки вона багато в чому була першою.

Мері Бек востаннє побувала на батьківщині своїх батьків 2003 року, коли їй на VIII Світовому Конґресі Українців вручили найвищу громадську відзнаку — Медаль святого Володимира.

На видання книги «Бучач і Бучаччина» разом з братом Іваном вплатили 100 $.

Померла Марія Бек 30 січня 2005 року, не доживши менше місця до свого 97-го дня народження. Її поховали поряд з братом Іваном (якийсь час проживав у приміщеннях Бучацького монастиря ЧСВВ), який був їй духовним батьком та про якого сама Марія казала, що Іван «ціле життя стояв поряд мене». Як українка за походженням похована на православному Цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

Відзнаки

Нагороджена Хрестом Відродження — військовою відзнакою, запровадженою у 1977-му Урядом УНР в екзилі на честь 60-ліття організації збройних сил Української Народної Республіки (наказ № 47 від 15.8.1977, число нагороди — 5).

Література

• Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
• Дуда І. Бек Марія (Маруся-Євгенія, псевд. Маруся Синенька) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
• Жінки Мічигану: Зала слави — Мері Бек (англ.)
• Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 752–753.

Посилання

• Приірпінські нащадки Марії Бек — першої жінки, що діяла як мер Детройту.