Йозеф Віктор фон Шеффель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:29, 12 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф Віктор фон Шеффель
нім. Joseph Victor von Scheffel
Народився 16 лютого 1826(1826-02-16)[1][2][…]
Карлсруе, Німецький союз[4]
Помер 9 квітня 1886(1886-04-09)[1][2][…] (60 років)
Карлсруе, Німецька імперія[4]
Поховання Головне кладовище Карлсруе
Країна Велике герцогство Баден
Діяльність поет, письменник, поет-адвокат, художник
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і HU Berlin
Мова творів німецька
Членство Q821451?[5], Q21406862? і Q1303845?
Мати Josephine Scheffeld
Автограф
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

CMNS: Йозеф Віктор фон Шеффель у Вікісховищі

Йозеф Віктор фон Шеффель (нім. Joseph Victor von Scheffel Joseph Victor von Scheffel; 16 лютого 1826, Карлсруе — 9 квітня 1886, Карлсруе) — німецький поет та романіст.

Біографія

Народився в Карлсруе, у родині відставного майора армії Бадена. Батько був за професією інженером-будівельником і був членом комісії з регулювання ходу плавзасобів на Рейні. Мати, уроджена Жозефіна Кредерер, дочка процвітаючого торговця з Оберндорф на Неккарі, була жінка з романтичним характером і великою інтелектуальною силою.

Й. Шеффель здобув освіту в ліцеї Карлсруе, а потім (1843—1847) в університетах Мюнхена, Гайдельберга і Берліна.[6] Після здачі державного іспиту при вступі до судових органів, він закінчив докторантуру юридичних наук і протягом чотирьох років (1848—1852) стажувався в Зекінгене.[7] Тут він написав свою поему «Сурмач з Зекінгена, пісня Верхнього Рейну» (Der Trompeter von Säckingen) (1853), романтичні і гумористичні казки, які відразу ж набули надзвичайної популярності[8]. Поема була перевидана більше 250 разів і стала основою однойменної опери Віктора Ернста Несслера в 1884 році. Потім, Й. Шеффель відправився у подорож по Італії.

Повернувшись додому в 1853 році він виявив, що його батьки більше, ніж будь-коли стурбовані тим, що він повинен продовжувати свою юридичну кар'єру. Але в 1854 році, через дефект зору був змушений залишити державну службу та оселився в Гайдельберзі, навмисно готуючи себе до співпраці з викладацьким складом університету. Його дослідження, однак, були перервані хворобою очей, і в пошуках одужання, він відправився до Швейцарії, де оселився на Боденському озері. Там він розробив план свого відомого історичного роману «Еккехард» (Ekkehard), виданий у Франкфурті-на-Майні в 1857 році. Перші ідеї для цієї роботи він отримав від Monumenta Germaniae Historica Роман став не менш популярний, ніж «Трубач Зекінген».

У 1901 році він був перевиданий 179-й разів. Й. Шеффель повернувся в Хайдельберг, і опублікував «Гаудеамус» (Gaudeamus, 1867), «Пісні часів Генріха фон Офтердінген» (Lieder aus Heinrich von Ofterdingens Zeit, 1868), колекцію веселих і гумористичних пісень, сюжети яких частково були взяті з німецьких легенд і частково з історичних сюжетів. У цих піснях автор показує себе безтурботним студентом, другом вина і пісні. Їх успіх є безпрецедентним у німецькій літературі, і спричинив появу численних наслідувачів.

Протягом двох років (1857—1859) Й. Шеффель був хранителем бібліотеки князя Егона фон Фюрстенберга в Донауешінгене, але відмовився від свого призначення в 1850 році. Відвідав Йозефа фон Лассберга, в Мерсбурзі на Боденському озері, пробув деякий час з великим герцогом Карлом Александром Саксен-Веймар у Вартбурге в Тюрінгії, а потім, оселившись у Карлсруе, одружився в 1864 році на Кароліні фон Мальцев.

У 1872 році, оселився у своєму маєтку Зеехалде біля Радольфцелль на нижньому Боденському озері. З нагоди його ювілею (1876), який відзначався по всій Німеччині, великим герцогом Бадена йому був подарований титул спадкового дворянина[8][9]. Помер у Карлсруе 9 квітня 1886 року. Похований на Головному цвинтарі в Карлсруе.[10]

Творча спадщина

Ілюстрація до поеми Йозефа фон Шеффеля «Ausgewählte Werke Zweiter Band» про Й. Кіселаке
  • Der Trompeter von Säckingen (1853) (manchmal auch: … Säkkingen)
  • Ekkehard (1855) — роман присвячений Еккерхарду
  • Пісня франків (1859) — стала неофіційним гімном Франконії, музика Валентина Беккера
  • Hugideo. Eine alte Geschichte
  • Juniperus. Geschichte eines Kreuzfahrers
  • Am Anfang (oder: Der Rennsteig) (1863)
  • Reisebilder, postum herausgegeben von Johannes Proelß
  • Episteln
  • Der Heini von Steier (1883).
  • Waldeinsamkeit
  • Bergpsalmen
  • Frau Aventiure. Lieder aus Heinrich von Ofterdingens Zeit
  • Gaudeamus. Lieder aus dem Engeren und Weiteren
  • Das Lied «Altheidelberg, Du feine» so
  • Werke 4 Bände, Nachdruck der Ausgabe von 1919 (Herausgeber Friedrich Panzer), Hildesheim, Olms 2004 ISBN 3-487-12067-4
  • Крім того Reisebilder (1887); Epistein (1892); а також Briefe (1898) були опубліковані посмертно
  • У 1907 році було видано Повне зібрання творів у шести томах (1907)

На честь героїні роману Шеффеля «Еккерхард» Святої Пракседи названий астероїд (547) Пракседіда, що відкритий 14 жовтня 1904 року німецьким астрономом Паулем Гёцем в Обсерваторії Хайдельберг-Кенігштуль.

Пам'ятники

Література

Примітки