Козир Олександр Хомич
| Козир Олександр Хомич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 27 січня 1903[1] Київ, Російська імперія | |||
| Помер | 15 березня 1961 (58 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Російська імперія.svg){kind=small} Українська РСР УНР | |||
| Діяльність | кінорежисер | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| IMDb | nm0469040 | |||
|
| ||||
Козир Олександр Хомич (1903—1961) — радянський і український кінорежисер. Нагороджений медалями.
Народився 27 січня 1903 р. в Києві в родині службовців. Закінчив кінофакультет Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1929).
З 1929 р. — режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка.
Був асистентом режисера у фільмі «Одного разу влітку» (1936); другим режисером у стрічках: «Подвиг розвідника» (1947), «Нерозлучні друзі» (1952), «Мати» (1955), «Загибель ескадри» (1965), «Їх знали тільки в обличчя» (1966), «Театр і поклонники» (1967), «Камінний хрест» (1968), «Серце Бонівура», «Важкий колос» (1970), «Назад дороги немає» (1971, т/ф), «Осяяння» (1972), «Мріяти і жити» (1974, у співавт. з А. Івановим; реж. Юрій Іллєнко) та ін.
Багато працював у галузі дубляжу.
Поставив фільми: «Стьопа-капітан» («Адмірал», 1953), «Далеке і близьке» (1957, у співавт. з М. Макаренком), «Небо кличе» (1959, у співавт. з М. Карюковим).
Був членом Спілки кінематографістів України.
Помер 15 березня 1961 р. в Києві.
Література
- Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссерн и фильмьі советского художественного кино. М., 1963. — С.140;
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.75.
Посилання
|
