Одеса (альпіністський клуб)
Альпклуб «Одеса» — український альпіністський клуб з однойменного міста. Створений на базі альпсекції ДСТ «Авангард» в 1975 році. Президент клубу з 1995 року — Симоненко Валентин Костянтинович.
Історія
Кримсько-Кавказький Гірський Клуб (1890–1918)
| Року | Голова правління |
|---|---|
| 1890—1891 | Ростовцев Н.Я.[2] |
| 1891—1892 | Долинський Л.П.[3] |
| 1892—1894 | Фан-дер-Фліт М.Ф.[4] |
| 1894—1913 | Бертьє-Делагард О.Л. |
| 1914—1917 | Молчанов Є.Ф. |
Прабатьком сучасного альпіністського клубу прийнято вважати Кримський Гірський Клуб, який виник 25 січня 1890 р.[5]. У 1905 році клуб було перейменовано на Кримсько-Кавказький.
Правління клубу знаходилося в Одесі і в різні роки мало 8[1] підлеглих йому відділень, найбільшим з яких було Ялтинське.
Основними напрямками діяльності клубу були: туристично-екскурсійний і науковий. У клубі функціонували дві робочі секції: екскурсійна секція влаштувала всі екскурсії клубу, сприяла роботі учених і туристам, організовувала іногородні екскурсії; музейна секція відала музеєм клубу, розширенням його експозицій, їх систематизацією.
Чисельність за весь час існування клубу склала понад 1400 членів.[5] Серед почесних членів клубу значилися велика княгиня Ольга Олександрівна, принц Ольденбурзький Петро Олександрович, тимчасовий одеський губернатор Христофор Христофорович Рооп, Таврійський губернатор П. М. Лазарєв. Почесним головою клубу в 1902 р. було обрано принца Олександра Петровича Ольденбурзького.
Клуб видавав свій періодичний журнал «Записки Крымско-Кавказского Клуба» і бюлетень «Жизнь Крымско-Кавказского Клуба». Крім того видавалися окремі роботи наукового, туристського, альпіністського та краєзнавчого характеру. Особливу роль у популяризації туризму зіграв, виданий клубом в 1904 р. «Путеводитель по горам Кавказа».[6]
З початком Першої світової війни в діяльності клубу настав спад. Громадянська війна в Росії та іноземна військова інтервенція привели до його закриття в 1918 р.[1]
Епоха Блещунова (1936—1975)
У 1936 році з ініціативи О. В. Блещунова створюється перша одеська секція альпінізму. І вже наступного року одесити здійснюють сходження на Казбек, в 1938 р. — на легендарну Ушбу. У ці роки з'являються перші кавалери значка «Альпініст СРСР». Взимку 1939 р. відбулася перша одеська альпініада зі сходженням на вершину Джантуган. Значимою виявилася Памирська експедиція 1940 р.[7]. На висоті 6000 м було організовано високогірну лабораторію, де вивчався вплив висоти на організм людини й досліджувалися питання фотосинтезу. Крім того, під час експедиції було здійснено ряд першосходжень і розплутано «загадку Гармо» — сплетіння гірських хребтів Паміру. Під час підготовки до другої Памірської експедиції в 1941 р. почалася німецько-радянська війна, і альпсекція призупинила свою діяльність.
В 1947 р. секція знову запрацювала спочатку під керівництвом Анатолія Ковбасюка. Через рік його змінив Андрій Шевальов. А з 1951 р. і до 1976 р. з невеликою перервою альпінізм в Одесі очолював О. В. Блещунов. У ці роки стрімко починає розвиватися висотний і спортивний альпінізм. Так, в 1958 році одесити сходять на свій перший семитисячник — пік Леніна. У 1960 році одеська команда під керівництвом Віктора Лівшиця стає першими чемпіонами України з альпінізму. Надалі цей успіх неодноразово буде повторений в різних альпіністських класах.
| Рік | Вершина | Висота (м) | Експедиція |
|---|---|---|---|
| 1990 | Еверест | 8848 | СРСР, США, Китай |
| 1991 | Нанда-Деві | 7816 | Індійсько-українська |
| 1993 | Канченджанга | 8586 | Міжнародная |
| 1994 | К2, Каракорум | 8611 | Одеська |
| 1995 | Броуд-пік, Каракорум | 8047 | Одеська |
| 1996 | Аннапурна | 8095 | Українська |
| 1997 | Чо-Ойю Нангапарбат |
8201 8126 |
Одеська |
| 1998 | Пуморі Ама-Даблам |
7161 6856 |
Українська |
| 1999 | Еверест | 8848 | Українська |
| 2000 | Шишабангма Чо-Ойю |
8012 8201 |
Українська |
| 2001 | Манаслу | 8156 | Українська |
| 2002 | Лхоцзе Дхаулагірі |
8516 8167 |
Одеська |
| 2003 | Хідден-пік, Каракорум | 8068 | Українська |
| 2004 | Макалу | 8463 | Міжнародна |
| 2010 | Макалу | 8463 | Українська |
Альпклуб «Одеса» (1975 — сьогодення)
На базі альпсекції добровільного спортивного товариства «Авангард» в 1975 році створюється Альпклуб «Одеса». І вже в 1976 році одеські альпіністи завойовують срібні медалі чемпіонату СРСР. Сходження на вершину Мижиргі в 1983 році вперше зробило одеситів чемпіонами СРСР. Виділяється серед інших досягнень сходження 1987 року по новому маршруту 6-ї категорії складності по Північній стіні на Хан-Тенгрі, яке також принесло клубу золоті медалі чемпіонату СРСР.
Гімалаї для клубу відкрив Мстислав Горбенко, перший одесит, що зійшов в рамках міжнародної експедиції «Сходження Миру» на Еверест[8] Згодом саме гімалайський напрямок став пріоритетним для всього українського альпінізму.
У 1993 і 1994 рр. одеситами підкорені 3-тя і 2-га вершини світу: Канченджанґа[9] і К2[10].
Починаючи з 1996 року збірна команда України на базі альпклубу «Одеса» за підтримки провідних альпіністів проводить національні гімалайські експедиції. Серед них найбільш виділяється Перша українська національна експедиція «Еверест-99»[11], в рамках якої на Евересті побувала 3 українці, в тому числі Владислав Терзиул і одесит Василь Копитко.
Взяли участь у першій українській національній експедиції «Еверест-99» у 1999 році, по класичному маршруту з півночі.
Досягнення
| Класс | 
|
|
|---|---|---|
| Висотно-технічний клас | 2007 | 2009 |
| Скельний клас | 2009, 2010 | |
| Технічний клас | 2010 | |
| Всього, медалей | 4 | 1 |
| Клас |
|
|
|
|---|---|---|---|
| Висотний клас | 1987 | 1976, 1980 | |
| Висотно-технічний клас | 1977 | ||
| Льодово-сніжний клас | 1983, 1988 | 1984, 1989 | 1983, 1985 |
| Скельний клас | 1986 | ||
| Технічний клас | 1978 | 1981, 1982 | |
| Всього, медалей | 3 | 7 | 4 |
| Клас |
|
|---|---|
| Висотний клас | 1965, 1974, 1981 |
| Висотно-технічний клас | 1967, 1980 |
| Зимовий клас | 1989 |
| Клас траверсів | 1962, 1964, 1965, 1970 |
| Скельний клас | 1987 |
| Технічний клас | 1960, 1961, 1966, 1982, 1985, 1989 |
| Всього, медалей | 17 |
| Клас |
|
|
|
|---|---|---|---|
| Висотний клас | 1992 | ||
| Зимовий клас | 1994, 2002, 2009, 2010 | ||
| Клас малих гір | 1993, 1999, 2000, 2001, 2003, 2007 | 1999, 2002, 2005, 2007, 2008 | 2009 |
| Скельний клас | 2000, 2001, 2004, 2007, 2009, 2010 | 2001, 2002 | 1995, 1996, 1997, 1998, 2007, 2009 |
| Технічний клас | 1999, 2000, 2003, 2005, 2006, 2008, 2009 | 1999, 2003, 2009, 2010 | 2005 |
| Всього, медалей | 24 | 11 | 8 |
За час існування клуб виховав: 3 Заслужених тренери України, 2 Заслужених майстри спорту, 5 майстрів спорту міжнародного класу, 56 майстрів спорту СРСР та України, 12 «Сніжних барсів», 114 інструкторів альпінізму.[12]
Скеледром
УТБ «Скеледром» — це навчально-тренувальна база альпіністського клубу «Одеса». Вона розташована біля самого берега моря між пляжами «Аркадія» і «Чкаловський». На території знаходиться великий скелелазний стенд зі штучним рельєфом висотою 15 м, з різними трасами (від 5а до 8б).
Цікаві факти
- Серед почесних членів Кримсько-Кавказького гірського клубу числився колишній президент США Теодор Рузвельт і Бухарський емір Сеїд-Абдул-Ахад-Хан.[1]
Див. також
- Блещунов Олександр Володимирович
- Горбенко Мстислав Мстиславович
- Симоненко Валентин Костянтинович
- Терзиул Владислав Олександрович
Література
- Горбенко М. М., Симоненко В. К. От Говерлы до Эвереста (очерк истории одесского альпинизма) // Восхождение мира на Эверест. — Одесса: ОКФА, 1994. — С. 123—143. — isbn 5-7707-6304-3
- Чопп И. Л. Ведущие к вершинам. — Одесса, 2004. — 104 с.
- Чопп И. Л. Крымско-Кавказский горный клуб. — Одесса: Электра, 2000. — 96 с. — isbn 5-7707-93-68-XIII
Ресурси Інтернету
Виноски
- ↑ а б в г Чопп И.Л. Так начинался горный туризм и альпинизм // Крымско-Кавказский горный клуб. — Одесса: Электра, 2000. - С. 6-28. - ISBN 5-7707-93-68-XIII
- ↑ Справка по графу Ростовцеву Николаю Яковлевичу
- ↑ Биография Долинского Льва Павловича
- ↑ Биография Фан-дер-Флита Н.Ф.
- ↑ а б Голоцван К. В. Крымско-Кавказский горный клуб [недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Меркулов В. А. Путеводитель по горам Кавказа. — СПб., 1904.
- ↑ Яценко В. С. В горах Памира. — Гос. изд. географ. лит-ры. — 1950.
- ↑ Горбенко М. М. Восхождение мира на Эверест. — Одесса: ОКФА, 1994. — С. 144. — ISBN 5-7707-6304-3.
- ↑ Експедиція на Канченджангу в 1993 році
- ↑ Експедиція на К-2 1994 року
- ↑ Перша українська національна експедиція «Еверест-99». Архів оригіналу за 22 травня 2010. Процитовано 25 вересня 2014.
- ↑ Про клуб. У тому числі про його досягнення. Архів оригіналу за 25 травня 2009. Процитовано 25 вересня 2014.