Терзиул Владислав Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Владислав Олександрович Терзиул
Владислав Терзыул
Народився 18 червня 1953(1953-06-18)
місто Артем, Приморський край
Помер 18 травня 2004(2004-05-18) (50 років)
гора Макалу, Гімалаї
загинув під час спуску з вершини Макалу
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Проживання Южне
Діяльність альпініст
Нагороди
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня
Сторінка в Інтернеті www.terzyul.info

Владислав Олександрович Терзиул (нар. 18 червня 1953(19530618), Артем, Приморський край, СРСР — пом. 18 травня 2004, гора Макалу, Гімалаї) — український альпініст, майстер спорту міжнародного класу (1999), заслужений майстер спорту (2000).

Здолав усі «семитисячники» Радянського Союзу та першим серед альпіністів колишнього СРСР піднявся на всі чотирнадцять «восьмитисячників» планети[1][2]. Всі сходження на восьмитисячники було здійснено у спортивному стилі, без застосування кисню.

Біографія[ред.ред. код]

Після закінчення інституту інженерів водного транспорту у Новосибірську працював диспетчером у портах СРСР, із 1980 року мешкав у м. Южне Одеської області.

Перші сходження здійснив 1979 року на Тянь-Шані. 1991 року вперше брав участь у гімалайській експедиції (у складі альпклубу Одеса)[3].

Здійснив понад 50 сходжень найвищої категорії складності (5-ї та 6-ї). Сходження на вершини Аннапурна I (1996, північно-західний гребінь, у складі польської експедиції) та Манаслу (2001, південно-східне ребро, українська національна експедиція) здійснено новими, прокладеними ним маршрутами[3].

Завоювання «Корони Землі»[ред.ред. код]

Дві вершини Шишабангми, Головний пік ліворуч і Центральний — у центрі масиву

Владислав першим з пострадянських альпіністів за 11 років (1993–2004) здійснив сходження на всі 14 восьмитисячників планети. Щоправда, офіційна міжнародна статистика підкорення восьмитисячників не враховує сходження на другорядні вершини восьмитисячників, які нижчі головної. У випадку Терзиула це сходження на Передвершину Броуд-пік (8028 м) і вершину Шишабангма Центральна (8013 м), які хоч і вищі 8000 м, але нижчі від головних піків.

Українська експедиція 27 вересня 2000 зійшла на Шишабангму Центральну по класичному маршруту з північної, китайської сторони. Сергій Пугачов, учасник експедиції з Донецька розповів:

«Це була малобюджетна, швидкісна експедиція — дуже коротка й швидка акліматизація, два виходи на маршрут. Альпіністи відразу ж набрали темп, бо Владислав мав піднятися ще на одну гору — Чо-Ойю, що він потім і зробив … На Головну вершину група не піднялася, тому що просто не знала про її існування. Всі експедиції йдуть класичним маршрутом на Центральну. Китайська федерація альпінізму сходження на цю вершину зараховує й видає сертифікати. Для виходу на Шишабангму Головну, групі потрібно було пройти по гребеню ще 500 метрів»[4].

З тієї ж причини Терзиулу не зарахували сходження на Броуд-пік, бо він піднявся на Передвершину замість Головної, яка на 23 метри вища[5].

Загинув Владислав Терзиул під час спуску з гори Макалу (8485 м) 18 травня 2004 року[6].

Восьмитисячники Терзиула[ред.ред. код]

Докладніше: Восьмитисячники
Вершина Макалу, праворуч
  • 1993 — Канченджанга (8586 м), маршрут по східному гребеню. Міжнародна експедиція.
  • 1994 — К2 (8611 м), маршрут Абруццо. Українська експедиція / Альпклуб Одеса.
  • 1995 — Броуд-пік, Форпік (8028 м), по західному і північному краю хребта. Міжнародна експедиція.
  • 1996 — Гашербрум II (8035 м), класичний маршрут. Міжнародна експедиція.
  • 1996 — Аннапурна I (8091 м), північно-західний гребінь, новий маршрут. Польська міжнародна експедиція.
  • 1997 — Нанга Парбат (8126 м), Діамірська стіна по маршруту Кінсхофера. Українська експедиція.
  • 1999 — Еверест (8848 м), по класичному маршруту з півночі. Українська національна експедиція.
  • 2000 — Шишабангма, Центральна (8013 м), класичний маршрут. Українська національна експедиція.
  • 2000 — Чо-Ойю (8201 м), класичний маршрут. Самотужки.
  • 2001 — Манаслу (8163 м), південно-східний гребінь, новий маршрут. Українська національна експедиція.
  • 2002 — Лхоцзе (8516 м), Альпклуб Одеса.
  • 2002 — Дхаулагірі (8167 м).
  • 2003 — Гашербрум I (8080 м).
  • 2004 — Макалу (8485 м), по західному хребту. Загинув під час спуску[7].

Інші успішні сходження[ред.ред. код]

Підкорив усі «семитисячники» СРСР[6][7], але звання «Cніжний барс» офіційно не було оформлено, тому Владислава немає у списках[8] Володимира Шатаєва[ru].

Здійснив численні сходження на гори Кавказу, Паміру, Тянь-Шаню, Гімалаїв, Каракоруму, найвідоміші серед яких[6][7]:

Спуски на лижах: з вершини Чо-Ойю і з Шиша Пангма (зі штурмового табору з висоти 7400 м).

Нагороди[ред.ред. код]

Владислав Терзиул удостоєний нагород України:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]