Симоненко Валентин Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентин Костянтинович Симоненко
Валентин Костянтинович Симоненко
Прапор
7-й Голова виконкому міської ради Одеси
Прапор
березень 1983 — січень 1991
Прем'єр-міністр: Ляшко Олександр Павлович
Масол Віталій Андрійович
Фокін Вітольд Павлович
Президент: Андропов Юрій Володимирович
Черненко Костянтин Устинович
Горбачов Михайло Сергійович
Попередник: Малихін А.
Наступник: він сам, як Голова міської ради та виконкому міської ради
Прапор
1-й Голова міської ради та виконкому міської ради Одеси
Прапор
січень 1991 — 24 березня 1992
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: він сам, як голова виконкому Одеської міської ради
Наступник: Чернега Леонід Олексійович
Прапор
2-й Представник президента в Одеській області
24 березня 1992 — липень 1992
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: Боделан Руслан Борисович
(як голова Одеського виконкому)
Наступник: Ільїн Владлен Олексійович
Прапор
1-й в.о. Прем'єр-міністра України
2 жовтня 1992 — 13 жовтня 1992
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: Фокін Вітольд Павлович
(як Прем'єр-міністр України)
Наступник: Кучма Леонід Данилович
(як Прем'єр-міністр України)
Прапор
2-й Перший віце-прем'єр-міністр України
11 липня 1992 — 7 листопада 1992
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Кучма Леонід Данилович
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: Масик Костянтин Іванович
Наступник: Юхновський Ігор Рафаїлович
Прапор
1-й Голова Рахункової палати України
4 грудня 1996 — 7 липня 2011
Прем'єр-міністр:
Президент: Кучма Леонід Данилович
Ющенко Віктор Андрійович
Янукович Віктор Федорович
Попередник: посаду засновано
Наступник: Яременко Олександр Степанович (в.о.)
Магута Роман Миколайович
 
Партія: КПРС (1969–1991)
КПУ (1991)
Освіта: Одеський інженерно-будівельний інститут
Учений ступінь: Доктор економічних наук
Професія: інженер-будівельник
Діяльність: державний діяч, політик
Національність: українець
Громадянство: СРСР СРСРУкраїна Україна
Народження: 4 липня 1940(1940-07-04) (76 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Батько: Костянтин Давидович Симоненко
Мати: Олександра Іванівна Симоненко
Дружина: 1) Інна Олексіївна Адажиєва †
2) Ольга Євгенівна Таратута
Діти: 1) Сергій (1963)
2) Костянтин (1974)
 
Нагороди:
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів
Орден Дружби
Грамота Президиума Верховного Совета УССР.png Нагрудний Знак до Почесної Грамоти Верховної Ради України.jpg Державна премія України в галузі науки і техніки
Заслужений економіст України
Заслужений тренер України
УРСР Депутат Верховної Ради УРСР
XI скликання
КПРС 25 лютого 1985 14 травня 1990
Україна Народний депутат України
I скликання
КПРС/КПУ 15 травня 1990 18 червня 1992
II скликання
позапартійний 11 травня 1994 12 травня 1998

Валентин Костянтинович Симоненко (нар. 4 липня 1940(19400704), Одеса, Українська РСР, СРСР) — радянський та український політичний і державний діяч. Голова Рахункової палати України у 1996–2011 роках, виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра України з 2 по 12 жовтня 1992 року. Народний депутат України I та II скликання. Державний службовець I рангу.

Доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 4 липня 1940(19400704) року в місті Одеса в робітничій сім'ї.

У 1957 поступив до Одеського інженерно-будівельного інституту, який закінчив у 1962 році за спеціальністю інженер-будівельник.

Виробнича діяльність[ред.ред. код]

Після інституту був направлений на будівництво Київської ГЕС, де працював майстром. Від лютого до серпня 1963 — інженер-конструктор Одеської кіностудії. Від серпня 1963 до вересня 1965 — інженер-конструктор проектного інституту «Укрдіпрогідроліз» у місті Одесі. Протягом 19651970 рр. працював інженером, старшим інженером, начальником цеху, начальником технічного відділу на Іллічівському заводі залізобетонних конструкцій. Від грудня 1970 до квітня 1973 — начальник виробничого відділу, директор заводу залізобетонних конструкцій № 3 тресту «Одесазалізобетон».

У 19731976 рр. — завідувач відділу будівництва Одеського міськкому Компартії України. До 1980 працював 1-м секретарем Приморського районного комітету Компартії України міста Одеси, а від березня 1980 до березня 1983 — 2-м секретарем Одеського міського комітету Компартії України.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Від березня 1983 до січня 1991 — Голова виконкому Одеської міської ради. Депутат Верховної Ради УРСР XI скликання.

Від січня 1991 до 24 березня 1992 — Голова міської ради та голова виконавчого комітету міської ради міста Одеси. Народний депутат України I (до 18 червня 1992) та II скликання.

Від 24 березня до липня 1992 — представник Президента України в Одеській області. 11 липня призначений Першим віце-прем'єр-міністром України. Тоді ж очолює Соціально-економічну раду при Президенті України, а також стає радником Президента України по соціально-економічним питанням. Від 2 до 12 жовтня 1992 виконував обов'язки прем'єр-міністра України.

З 4 грудня 1996 року — Голова Рахункової палати України[1]. Завдяки його зусиллям Рахункова палата України стала дійсним членом Міжнародної та Європейської організацій вищих органів фінансового контролю. На другій сесії Ради вищих органів фінансового контролю країн СНД прийняв повноваження голови ради. 11 грудня 2003 року призначений Верховною Радою України на посаду Голови Рахункової палати на другий термін[2]. 7 липня 2011 року звільнений у зв'язку із закінченням терміну повноважень[3].

Від літа 2006 року є членом Ради цивільно-політичного об'єднання «Український форум». Весною 2009 увійшов до ради Громадянського руху «Нова Україна».

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Кандидатська дисертація: «Удосконалення організаційно-економічного управління великим містом» (1992). Докторська дисертація: «Удосконалення управління соціально-економічними процесами в регіонах» (1996).

Заслужений економіст України. Член-кореспондент Національної академії наук України. Член Академії економічних наук України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл робіт з проблем регіональної та соціально-економічної політики (2003). Почесний академік Міжнародної Кадрової Академії (2004). Член Національної спілки журналістів України.

З 2011 року очолює Наглядову раду Одеської національної наукової бібліотеки[4]. Займається викладацькою діяльністю, працюючи на посаді професора кафедри фінансового аналізу і контролю Київського національного торговельно-економічного університету.

Автор понад 200 наукових праць, з проблем соціально-економічного розвитку України, становлення ринкової економіки, регіональної політики, формування і виконання державних бюджетів, ролі виконавчих і законодавчих органів у цьому процесі тощо, зокрема книг:

  • «Украину возродят регионы» (1995)
  • «Украинское Причерноморье: потенциальные возможности и перспективы развития» (1996)
  • «Регионы Украины — проблемы развития» (1997)
  • «Покаяние?!» (1997)
  • «Основи економічної теорії» (2000)
  • «Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні» (2006)
  • «Пятилетки независимости: Экономические эссе» (2007)
  • «Пятилетка «враздрай»: Экономические эссе» (2011)

Захоплення[ред.ред. код]

У 1975 році допоміг заснувати альпіністський клуб «Одеса» на базі ДСТ «Авангард». Згодом стає Президентом Федерації альпінізму і скелелазіння України. З 1995 року — президент громадської організації «Альпіністський клуб «Одеса». Під його керівництвом Альпклуб стає одним із провідних в Україні.

Один з головних організаторів українських гімалайських експедицій на вершини Аннапурна (1996 рік, 8095 м), Чо-Ойю (1997 рік, 8201 м), Пуморі (1998 рік, 7161 м) та Ама-Даблам (1998 рік, 6856 м). Організатор та керівник першої української національної експедиції «Еверест-99». Також проводив національні експедиції «Україна-Гімалаї-2001» (Манаслу, 8156 м), «Україна-Гімал-2007» (Гімалчулі, 7893 м) та «Україна-Макалу-2010» (Макалу, 8463 м).

Майстер спорту по альпінізму, заслужений тренер України (1999).

Сім'я[ред.ред. код]

  • Батько: Симоненко Костянтин Давидович (19081958)
  • Мати: Симоненко Олександра Іванівна (19141991)
  • Брат: Симоненко Володимир Костянтинович (19351998)
  • Дружина: Адажиєва Інна Олексіївна (19382002)
    • Син: Симоненко Сергій Валентинович (нар. 1963) — керівник підприємства «Держгідрографія».
    • Син: Симоненко Костянтин Валентинович (нар. 1974) — депутат Київської міської ради, адвокат.
  • Дружина: Таратута Ольга Євгенівна — дизайнер, власник бренду «Модесса».

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

4 липня 2010 року в Наводницькому парку в Києві, на честь Героя України Валентина Симоненка було посаджено алею, про що свідчить пам'ятний камінь.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ № 564/96-ВР. Про призначення Симоненка В. К. Головою Рахункової палати Верховної Ради України. Офіційний портал Верховної Ради України. 4 грудня 1996. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  2. ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ № 1374-15. Про призначення Симоненка В. К. Головою Рахункової палати. Офіційний портал Верховної Ради України. 11 грудня 2003. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  3. ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ № 3602-17. Про звільнення Симоненка В. К. з посади Голови Рахункової палати. Офіційний портал Верховної Ради України. 7 липня 2011. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  4. РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ № 124-Р. Про затвердження складу наглядових рад національних закладів (установ) культури. Одеська національна наукова бібліотека. 16 лютого 2011. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  5. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 805/99. Про відзначення нагородами України учасників Першої Української національної експедиції на Еверест. Офіційний портал Верховної Ради України. 6 липня 1999. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 736/2000. Про відзначення державними нагородами України. Офіційний портал Верховної Ради України. 31 травня 2000. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 753/2006. Про відзначення державними нагородами України. Офіційний портал Верховної Ради України. 15 вересня 2006. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ № 1237. О награждении орденом Дружбы Симоненко В.К.. Президент России. 5 листопада 2009. Процитовано 24 жовтня 2015.  (рос.)
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1008/2009. Про присвоєння В. Симоненку звання Герой України. Офіційний портал Верховної Ради України. 3 грудня 2009. Процитовано 24 жовтня 2015. 

Посилання[ред.ред. код]