Лунін Сергій Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:27, 15 грудня 2021, створена Ahatanhel (обговорення | внесок) (вікіфікація, стиль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 15 грудня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лунін.
Сергій Ігорович Лунін
Народився18 березня 1979(1979-03-18) (45 років)
Харків, УРСР, СРСР
Місце проживанняУкраїна Україна
Країна Україна
Діяльністьісторик, перекладач
Alma materХНУ ім. В. Каразіна
Галузьісторія

Лунін Сергій Ігорович (нар. 18 березня 1979(19790318) року, Харків) — український історик-архівіст і перекладач. Досліджував життя українського письменника Юрія Горліса-Горського та його роман «Холодний Яр». Переклав на російську мову з англійської праці українсько-американського історика Сергія Плохія, а також британських істориків Майкла Гранта, Делії Пембертон, Стівена М. Міллера.

З 2020 року виступає в публічному просторі проти Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у червні 2020 року лобіював петицію до Президента України про його скасування.[1]

Життєпис

Народився 18 березня 1979 року у Харкові. Закінчив історичний факультет Харківського університету.[2]

У 2012—2013 роках писав статті для Енциклопедії історії України[3] та Енциклопедії сучасної України[4].

У 2015 році читав лекції у «Вільному університеті Майдан-Моніторинг» про український повстанський рух 1918—1921 років та Холодноярське повстання[5][6][7].

20 грудня 2015 року після передруку виданням Громадське радіо переліку Української Вікіпедії Хронологія заборон української мови, Сергій Лунін у коментарі виданню заявив, що «дані цитати з відкритих джерел [про заборони української мови] спотворені» та написав аналіз цитат, з наведенням указів із «Повного зібрання законів Російської імперії»[8]. Відтоді неодноразово висловлював свою думку щодо «мовних конфліктів» на різних майданчиках та виданнях, зокрема брав участь у дискусії що модерувалася Юрієм Володарським «Чи можлива глоссектомія? Дискусія про долю російської мови та культури в Україні» у рамках Книжкового арсеналу 2016,[9][10][11] давав коментарі щодо «мовних конфліктів» у Португалії, Іспанії/Каталонії, Франції, Швейцарії[12][13] тощо.

Дослідження життя Юрія Горліс-Горського

У сфері наукових інтересів Луніна як історика — життєпис українського письменника Юрія Горліса-Горського та дослідження його роману «Холодний Яр»[14]. За словами дослідника повстанського руху в Україні 1917—1921 років Юрія Митрофаненка, саме Сергій Лунін здійснив найбільш ґрунтовні дослідження Холодного Яру серед сучасних українських істориків[15]. Зокрема, він відшукав у галузевому архіві СБУ справу Юрія Горліс-Горського під іменем «Валентина Семянцова», завдяки чому вдалося встановити окремі деталі життя Горліс-Горського та його фотографію[16][17]. Лунін здійснив ретельну верифікацію фактів, наведених у романі, та уточнив біографічні дані згаданих у ньому осіб, що дозволило спростувати низку міфів, які потрапили до української історіографії[15].

У 2016 році став автором першої розвідки про можливо втрачений документальний фільм 1939 року «Україна в огні» про Карпатську Україну;[18]. Лунін займався цією темою у зв'язку з причетністю до зйомок у ньому Юрія Городянина-Лісовського[19].

У 2017 році був упорядником академічного видання роману «Холодного Яру»[20], яке вперше відображало всі прижиттєві версії твору, зокрема й виправлення автора у виданні 1938 року[21]. Автор приміток і наукового коментаря до цього видання, в якому розглянув роман як історичне джерело[22][23], а також навів деякі зауваги до біографії автора[24] та його товариша, згаданого в романі під іменем «Андрій Чорнота»[25]. Ранні версії деяких статтей із цього видання публікувалися на сайті Historians.in.ua[26][27][28][29].

Перекладацька діяльність

У 2005—2007 роках переклав з англійської на російську історичні книжки для видавництва «Клуб сімейного дозвілля».

В липні 2015 року переміг на першому конкурсі перекладів з португальської на російську мову Por Outras Palavras[30].

З 2015 року як перекладач з англійської-на-російську та науковий редактор співпрацював із російським видавництвом Corpus[ru], що входить до видавничої групи АСТ● на правах імпринта. Видавництво звернулося до нього з пропозицією перекласти книжку Сергія Плохія «Остання імперія», про розпад СРСР[31]. Згодом він переклав для них ще дві книжки Плохія — «Брама Європи. Історія України» та розслідування про вбивцю Степана Бандери. В березні 2019 року РНБО наклала санкції на групу АСТ[32]. Відтоді Лунін перекладає для видавництва «Новое издательство», для якого переклав книжку Плохія «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи». За словами Плохія, «Професіоналізм і ретельність при звірці тексту з першоджерелами, проявлені Сергієм Луніним, допомогли вберегти російське видання не від однієї неточності»[33].

Скандали та контроверсійності

У 2014 році Лунін надрукував статтю під заголовком «„Холодний Яр“ Юрія Горліс-Горського: Археографічний аналіз» у виданні Historians.in.ua, де піддав критиці кількох колишніх упорядників видань роману «Холодний Яр», зокрема Романа Коваля, звинувативши його у свавільному перекручуванні тексту роману в перевиданнях[26]. У відповідь Роман Коваль опублікував статтю-відозву під заголовком «„Літературний донос“ Сергія Луніна», де заперечував звинувачення на свою адресу, звинуватив Луніна в непрофесіоналізмі та нетактовністі та заявив, що на його думку, Юрій Горліс-Горський закінчував дискусію з такими людьми «ударом кинджала в ліву кишеню френча».[34]

У січні 2020 року, після контроверсійного[35][36] новорічного привітання Володимира Зеленського 31 грудня 2019 року, яке розкритикувала значна частина українських інтелектуалів,[36][35] Лунін був одним із тих, хто навпаки захоплювався цим привітанням та заявив, що в новорічній промові Зеленського «вперше побачив звернення президента до людини, а не до населення, до рівного, а не до маси».[37]

У червні 2020 року Лунін опублікував петицію на сайті президента з вимогою скасувати закони «Про освіту», «Про повну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної»[1]. У травні журналіст видання «Заборона» Самуїл Проскуряков дорікав Українській Вікіпедії тим, що «за петицію на сайті президента України з вимогою скасувати новий мовний закон [Луніна] назвали „українофобом“».[38]

Бібліографія

Лунін автор однієї українськомовної та двох російськомовних оригінальних робіт з історичної тематики. Окрім власних оригінальних робіт з історичної тематики Лунін з 2005 року також займається перекладом історичних праць інших авторів з англійської на російську. Окрім цього, Лунін був науковим редактором окремих розділів українських перекладів книжок Сергія Плохія «Брама Європи»[39] та «Загублене царство. Історія „Русского мира“ з 1470 року до сьогодні»[40].

Праці

Україномовні

  • Сергій Лунін. Іван Самойлович. Харків: ПЕТ, 2013. 123 стор. ISBN 978-966-16-4070-1

Російськомовні

  • Сергей Лунин та ін. Загадки истории. Эпоха Возрождения. Харків: Folio. 2009. 383 с. ISBN 978-966-03-4725-0
  • Сергей Лунин та ін. Загадки истории. Харків: Folio. 2010. 848 с. ISBN 978-966-03-5036-6
Переклади
  • Майкл Грант. Расцвет Римской империи / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Харків: КСД, 2005.
  • Делия Пембертон. Сокровища фараонов / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Харків: КСД, 2006.
  • Стивен М. Миллер. Библия. Кто есть кто. Толкования и разъяснения / Пер. с англ.: Сергей Лунин. — Харків: КСД, 2007.
  • Сергей Плохий. Последняя империя. Падение Советского Союза / Пер. с англ.: Сергей Гирик, Сергей Лунин и Анатолий Саган. — М.: АСТ (Corpus). 2016. — 624 с. ISBN 978-5-17-092454-7
  • Сергей Плохий. Врата Европы. История Украины / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Москва: АСТ (Corpus). 2018. 544 с. ISBN 978-5-17-095236-6
  • Сергей Плохий. Человек, стрелявший ядом. История одного шпиона времен холодной войны / Пер. с англ.: Сергей Лунин. Москва: АСТ (Corpus). 2019. 432 с. ISBN 978-5-17-102324-9
  • Сергей Плохий. Чернобыль. История ядерной катастрофы / Пер. с англ.: Сергей Лунин, Дмитрий Карельский. Москва: Новое издательство. 2021. 382 с. ISBN 978-5-98379-255-5
Упорядник
  • Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017.

Примітки

  1. ↑ а б Про скасування антиконституційних псевдозаконів «Про освіту», «Про повну середню освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної». petition.president.gov.ua. 2020
  2. ↑ Лунін Сергій. knugoman.org.ua. 2021
  3. ↑ Лунін С. І. ЧЕРКАСИ, екзонім у рос. мові 15–18 ст. для укр. козаків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  4. ↑ Карпа Ірена // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  5. ↑ Історик Сергій Лунін прочитав лекцію про повстанський рух 1919-1920-х років (фото)
  6. ↑  «Повстанський рух 1919–20-х років та історична пам’ять у незалежній Україні» на YouTube
  7. ↑  Лекція про повстання в Холодному Яру на YouTube
  8. ↑ Цього дня Петро I наказав вилучити в монастирях тексти українською мовою. hromadskeradio.org. 2015/12/20/
  9. ↑ VI Книжковий Арсенал: програма. archive.chytomo.com. 2016
  10. ↑ Російська мова в українській літературі, або Чи можлива глоссектомія?. archive.chytomo.com. 2016
  11. ↑ Язик ворога. zbruc.eu. 2016
  12. ↑ Історія мовних конфліктів. Немає національної держави, де не було б свого «обрусенія» — Михайло Драгоманов // Радіо Свобода, 3 серпня 2021
  13. ↑ Чи можна порівнювати історію Каталонії з історією України? // Радіо Свобода, 8 жовтня 2017
  14. ↑ «Воля України або смерть!» Нове видання «Холодного Яру»: упорядник нового академічного видання Холодного Яру Горліс-Горського Сергій Лунін розповідає про нього. hromadske.radio. 19 березня 2017
  15. ↑ а б Митрофаненко Ю. Холодний Яр в історії української революції 1917–1920-х рр.: Історіографічна традиція та сучасні інновації осмислення // Український визвольний рух / Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. 2016, № 21. С. 86.
  16. ↑ Митрофаненко, Юрій (2 липня 2020). Горліс-Горський, він же Семянцев. Як насправді втік з в'язниці Єлисаветграду автор "Холодного Яру". DSnews.ua. Процитовано 23 травня 2021.
  17. ↑ Степанова, Ольга. Єлисаветград-1920: під червоним прапором. "Україна-Центр". Процитовано 23 травня 2021.
  18. ↑ Сергій Лунін. Чи пропала «Україна в огні»?. Українська культура, 2016, № 5. С. 70–73.
  19. ↑ Срібна земля із срібної тасьми. Збруч. 15 березня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  20. ↑ Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017.
  21. ↑ «Холодний Яр» Горліса-Горського видали без перекручень. ЛітАкцент - світ сучасної літератури. 12 квітня 2017. Процитовано 23 травня 2021.
  22. ↑ Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського: археографічний аналіз // Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017. — С. 249—293.
  23. ↑ Сергій Лунін.«Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського (Городянина-Лісовського): джерелознавчий аналіз // Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017. — С. 294—353.
  24. ↑ Деякі зауваги до біографії Юрія Городянина-Лісовського (Горліса-Горського) // Холодний Яр: академічне видання. — Харків: КСД, 2017. с. 354—383.
  25. ↑ Кубанський козак, холодноярець Андрій Чорнота та Юрій Дроботковський, що проходив за справою «Заповіт» // Холодний Яр: академічне видання. Харків: КСД, 2017. с. 384—399.
  26. ↑ а б Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського: Археографічний аналіз // Historians.in.ua, 08.02.2014
  27. ↑ Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського: Джерелознавчий аналіз (частина 1) // Historians.in.ua, 25.02.2014
  28. ↑ Сергій Лунін. «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського: Джерелознавчий аналіз (частина друга) // Historians.in.ua — 10.01.2015
  29. ↑ Сергій Лунін. Операція військ ВОХР проти Холодного Яру у вересні 1920 року // Історична правда, 16 квітня 2014.
  30. ↑ Итоги конкурса литературного перевода “Иными Словами” |. www.portuguesa.ru (ru-RU) . 6 липня 2015. Процитовано 23 травня 2021.
  31. ↑ Сергій Сєряков. «Остання імперія»: історична метафора чи реалії сьогодення? // Historians.in.ua, 16.02.2016
  32. ↑ Україна запровадила санкції проти російських видавництв і книжкових інтернет-магазинів. detector.media. 2019
  33. ↑ Сергей Плохий. Чернобыль. История ядерной катастрофы. М.: Новое издательство, 2021. С. 341.
  34. ↑ Роман Коваль. “Літературний донос” Сергія Луніна. Газета Історичного клубу Холодний Яр «Незборима нація». 13 лютого 2014
  35. ↑ а б «Промова поразки»: у мережі різко розкритикували новорічне звернення Зеленського. glavcom.ua. 1 січня 2020,
  36. ↑ а б У фейсбуці Зеленському відповіли на новорічне привітання хештегом #єрізниця. detector.media. 1 січня 2020,
  37. ↑ «Гімн пофігізму» чи «правильні слова»? В Україні продовжують сперечатися про новорічну промову Зеленського. НВ. 2 січня 2020
  38. ↑ Битви правок і підозрілі біографії. Як Вікіпедія стала полем інформаційної війни — і чому з цим складно боротися. zaborona.com. 19 травня 2021
  39. ↑ Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності. — Харків: КСД, 2016.
  40. ↑ Сергій Плохій. Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні. — Харків: «Фоліо», 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лунін_Сергій_Ігорович&oldid=34091539