Валівоць Любомир Миколайович
| Любомир Валівоць | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Любомир Миколайович Валівоць | |||
| Народився |
20 серпня 1992 (31 рік) Хмельницький, Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Роки діяльності | 2013 — донині | |||
| IMDb | ID 9513278 | |||
|
| ||||
Любомир Миколайович Валівоць (нар. 20 серпня 1992, Хмельницький, Україна) — український актор театру, кіно та телебачення, найбільш відомий за роллю Дениса у стрічці «Свінґери».
Життєпис
Любомир Валівоць народився 20 серпня 1992 року в місті Хмельницький.
У 2015 році закінчив факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого[1], майстерня Богдана Бенюка. Під час навчання в КНУТКТ, у 2013 році, був учасником Міжнародного фестивалю театру і кіно «Artorium» у м. Банська-Бистриця з виставою «Солодкоголоса птаха юності» та Третього міжнародного театрального фестивалю «SINT» у місті Бекешчаба, Угорщина, з виставою «Малороси-європейці»[2]. Пройшов програму стажування на телеканалі «1+1» за спеціальністю «актор дубляжу».
З 2015 року Любомир Валівоць актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Театр
- «Солодкоголоса птаха юності» Теннессі Вільямса, режисер-постановник: Богдан Бенюк, роль — Чанс Вейн
- «Благочестива Марта» Тірсо де Моліни, режисер-постановник: Богдан Бенюк, роль — Дон Феліппе (фільм-вистава)
- «Украдене щастя» Івана Франка, режисер-постановник: Богдан Бенюк, роль — Михайло
- «Малороси-європейці» Володимира Винниченка, режисер-постановник: Богдан Бенюк
- «Сирена та Вікторія», режисер-постановник: Віктор Гирич — француз
- «Король Дроздобород» Братів Ґрімм, режисер-постановник: Віктор Гирич, роль — солдат
- «Місто» Валер'ян Підмогильний, режисер-постановник: Артур Артименьєв, роль — Степан Радченко[3][4][5].
- «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена, режисер-постановник: Костянтин Дубінін, роль — вчитель
- «Без вини винні» Олександра Островського, режисер-постановник: Віктор Гирич, роль — Григорій Незнамов
- «Не хочу бути собакою», режисер-постановник: Олександра Сенчук, роль — кіт
- «Білоксі-блюз» Ніла Саймона, режисер-постановник: Максим Михайличенко, роль — Джозеф Віковський
- «Невидима з солодкого королівства», режисер-постановник: Ольга Оноприюк, роль — Принц Балдан[6]
- «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра, режисер-постановник: Віктор Гирич, роль — Друг Тібальта та Ромео[7]
- Театр «Золоті ворота»
- «Гедда Ґаблер» Генріка Ібсена, режисер-постановник: Олена Щурська[8]
- Театр Єсіних
- «Ти-дурень» Олексія Єсіна, режисер-постановник: Олексій Єсін, роль — Джесь молодший[9]
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2019 | с | «Подорожники» | Алекс, син Сусанни[10] | |
| 2019 | с | «Таємниці» | Костянтин, помічник Миколи Бюсофа | |
| 2018 | ф | «Свінґери» | Денис, молодий сусід Світлани[11] | |
| 2018 | с | «Два береги надії» | рос. «Два берега надежды» | фанат |
| 2017—2018 | с | «Лікар Ковальчук» | епізодична роль | |
| 2017 | с | «Жіночий лікар-3» | рос. «Женский Доктор» | Льоня |
| 2017 | с | «Ментовські війни. Київ» | рос. «Ментовские войны. Киев» | Чак |
| 2016 | с | «Поганий гарний коп» | рос. «Плохой хороший коп» | Федір |
| 2016 | с | «Черговий лікар» | Іван | |
| 2016 | с | «Останній москаль.Судний день» | Петро | |
| 2015 | с | «Заради кохання я все зможу» | рос. «Ради любви я все смогу» | Микита |
| 2015 | с | «Останній москаль» | парубок |
Примітки
- ↑ «JetSetter» (28 вересня 2017). Свіжа Кров. «Свінґери» Дарія Астаф'єва і Любомир Валівоць. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Творчі заходи. Факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Лариса Брюховецька. Кар’єра Степана Радченка й атмосфера двадцятих. «Кіно-Театр». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Марія Базелюк (лютий 2018). Ілюстрації до «Міста» Підмогильного (PDF). «Нація і держава». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Іван Бабенко (21 грудня 2017). Безпритульні «янголи». Театр на Липках випустив прем’єру вистави «Місто». «День». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ «Невидима з солодкого королівства». theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ «Ромео і Джульєтта». theatre.love. «Театр». Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ «Гедда Ґаблер». guru.ua. «ГуРу». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ «Ти-дурень». «Театр Єсіних». Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Ірма Вітовська та Олеся Жураківська сумують за щастям на майданчику. Телегід. 1 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
- ↑ Першу українську секс-комедію «Свінґери» презентували у ліжках. Національна спілка кінематографістів України. 15 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2019.
Посилання
- Любомир Валівоць на сайті «Theatre.love»
- Любомир Валівоць на сайті Київського академічного театру юного глядача на Липках
- Любомир Валівоць на сайті IMDb (англ.)
Любомир Валівоць 
у соцмережі «Instagram»
|
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Категорії:
- Народились 20 серпня
- Народились 1992
- Уродженці Хмельницького
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Актори та акторки Київського академічного театру юного глядача на Липках
- Українські кіноактори
- Українські театральні актори
- Українські телеактори