Бенюк Богдан Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Богдан Бенюк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бенюк.
Богдан Михайлович Бенюк
Народився26 травня 1957(1957-05-26) (67 років)
Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
НаціональністьУкраїнець
Діяльністьактор театру і кіно
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Івана Франка
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
Роки активності1978 — тепер. час
Жанркінематограф, театр і телебачення
Посаданародний депутат України[1]
Партія ВО «Свобода»
КонфесіяУкраїнська православна церква Київського патріархату[джерело?]
Брати, сестриПетро Бенюк
ДітиМар'яна, Олеся, Богдан
Автограф
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2008
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
Звання
Заслужений артист УРСР Народний артист України
IMDbID 0073101

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Свобода 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Богда́н Миха́йлович Беню́к (нар. 26 травня 1957(19570526), смт Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, Народний артист України[2] (1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання (другий у виборчому списку[3] політичної партії ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради 2012 року).

Разом з Анатолієм Хостікоєвим є співзасновником Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999)[4].

Тимчасово, на період дії воєнного стану, до проведення конкурсу на заміщення посади, призначений з 8 листопада 2022 року директором — художнім керівником Київського Театру на Подолі (наказ Департаменту культури КМДА від 4 листопада 2022 року)[5][6].

Життєпис

[ред. | ред. код]

1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача.

З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.

1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Улітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[7]

З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк очолює кафедру акторського мистецтва та режисури драми в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого[8]. З 8 листопада 2022 року тимчасово, на період дії воєнного стану, призначений директором — художнім керівником Київського Київського академічного драматичного театру на Подолі.

27 березня 2014 року внесений до опублікованого на сайті парламенту Криму списку осіб, перебування яких на території Криму є небажаним[9].

У 2015 році обраний депутатом Київської міської ради від ВО «Свобода».

9 листопада 2022 року очолив київський Театр на Подолі.[10][11]

Вів розважальні телепрограми — кулінарну «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний), «Біла ворона» (1+1), політично-гумористичну «Отака дурня, малята. Вечірня казка від діда Богдана» (Ukraine World News).[12]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має трьох дітей — дочок Мар'яну та Олесю, а також сина Богдана[13].

Старший брат — актор Петро Бенюк (1946—2019).

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Богдан Бенюк у Верховній раді України у 2014 році

Був членом Партії зелених України (1997 — ?). Нині заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».

Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.

Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.

Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.

Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.

18 березня 2014 року разом з іншими народними депутатами від ВО «Свобода» (Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком) із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець.[14][15] Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.[16]

Ролі

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]
  • Віка та Онисим — «Вікентій премудрий» Я. Стельмах
  • Юнга — «Загибель ескадри» О. Корнійчук
  • Павлик — «Фараони» О. Коломієць
  • Пила — «Сон літньої ночі» В. Шекспір
  • Комсорг — «Прощання в червні» Вампілов
  • Роберто, Велутто — «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скарніччі й Р. Тарабузі
  • Левурда і другий кум — «Конотопська відьма» Б. Жолдак
  • Пастрана — «Благочестива Марта» Тірсо де Моліна
  • Патісоне — «Сміх і сльози» С. Міхалков
  • Солдатик — «Регіон» М. Зарудний
  • Терешко Колобок — «Трибунал» А. Макайонок
  • Віля — «Дикий ангел» О. Коломієць
  • Печінка — «Фронт» О. Коломієць
  • Крісті Мегон — «Хвацький молодець — гордість Західного краю» Дж. Мілінгтон Сінг
  • Славко — «Злива» О. Коломієць
  • Жених — «Бронзова фаза» М. Зарудний
  • Самурай — «Бунт жінок» Хікмет, Комісаржевський
  • Евріал, Охрім — «Енеїда» І. Котляревський
  • Дід Мороз — «Дванадцять місяців» С. Маршак
  • Беніто Муссоліні — «Остання вистава» Мюллер
  • Юнак — «Кабанчик або Біля моря»
  • Перукар — «Аукціон» Гараєва
  • Кіт Бегемот — «Майстер і Маргарита» М. Булгаков
  • Сіре мишеня — «День народження кота Леопольда» Хайт
  • Чорт — «Різдвяна ніч» М. Гоголь
  • Щирий — «Момент»
  • Мотл — «Тев'є-Тевель» Ш. Алейхем
  • Плаксій — «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко
  • Король Франції — «Біла Ворона» Г. Татарченко
  • Горобець — «Вій» М. Гоголь
  • Калитка — «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий
  • Той, що греблі рве — «Лісова пісня» Леся Українка
  • Юркович — «Талан» М. Старицький
  • Цахес — «Крихітка Цахес» Гофман
  • Швейк — «Швейк» Я. Гашек
  • Онисим — «Кохання в стилі бароко» Я. Стельмах
  • Собакевич — «Брате Чичиков» М. Гоголь
  • Санчо Пансо — «Останній Дон Кіхот» М. і С. Дяченки
  • Елфрід Дулітл — «Пігмаліон» Б. Шоу
  • Яго — «Отелло» В. Шекспір
  • Езоп — «Езоп» Гільєрме Фігейредо
  • Кочкарьов — «Одруження» М. Гоголь
  • Ян — «Сентиментальний круїз» Тамара Кандала
  • Нік — «Не боюсь сірого вовка» Е. Олбі

Кіно

[ред. | ред. код]
Богдан Бенюк читає «Листи з-за ґрат» на Книжковому Арсеналі 2021

Озвучування мультфільмів

[ред. | ред. код]

Дублювання

[ред. | ред. код]

Визнання та нагороди

[ред. | ред. код]

На 7 Міжнародному театральному фестивалі англ. Academy of Performing Arts Awards в Пекіні отримав нагороду в номінації «За кращу чоловічу роль» (2017).[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Указ Президента N1016/96 30 жовтня 1996. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  3. ↑ ВО «Свобода» оголосила свій виборчий список. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012.
  4. ↑ Про Театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв». Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
  5. ↑ Бенюк очолив київський Театр на Подолі. «Українська правда» (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  6. ↑ «Мистецтво не може бути без політики» — новий директор Театру на Подолі Богдан Бенюк. «Українська правда» (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.
  7. ↑ Богдан Бенюк - Я люблю свою країну.
  8. ↑ І кафедра акторського мистецтва та режисури драми. КНУТКТ. Архів оригіналу за 03.09.2018. Процитовано 03.09.2018.
  9. ↑ Сепаратисты составили список персон нон-грата в Крыму. www.unian.net (рос.). Процитовано 29 липня 2023.
  10. ↑ Богдан Бенюк очолив київський Театр на Подолі.
  11. ↑ Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 29 липня 2023.
  12. ↑ Ukraine World News: канал із Бенюком, Жидковим і «стійкою національною позицією»
  13. ↑ Богдан Бенюк — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 7 грудня 2021. Процитовано 29 липня 2023.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ прямого ефіру на каналі «Аронець LIVE». Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
  16. ↑ Прем'єр-міністр України назвав неприпустимими дії народних депутатів на НТКУ [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.] — Урядовий портал
  17. ↑ Указ Президента України від 24 серпня року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  18. ↑ Указ Президента України від 27 березня 2010 року № 455/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
  19. ↑ Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  20. ↑ Вітаємо переможців. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бенюк_Богдан_Михайлович&oldid=43802089