Демченко Руслан Михайлович
| Демченко Руслан Михайлович | ||
| ||
|---|---|---|
| 23 вересня 2014 — 16 червня 2020[1] | ||
| Народження: |
15 липня 1965 (59 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |
| Країна: | Україна | |
| Освіта: | міжнародні відносини | |
| Нагороди: |    | |
Руслан Михайлович Демченко (нар. 15 липня 1965, Київ) — український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України. Працював Першим заступником Міністра закордонних справ України, Надзвичайним та Повноважним Послом України у Сербії та Чорногорії, Генеральним Консулом України в Стамбулі. Радник Президента України[2].
Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони (з 16 червня 2020 року)[3].
Біографія
Народився 15 липня 1965 року в Києві. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Шевченка у 1989 році, за освітою спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач англійської[4]. Після закінчення інституту, разом з дружиною продовжив навчання у Червонознаменному інституті ім. Ю.В. Андропова КДБ СРСР (зараз Червонознаменна Академія зовнішньої розвідки РФ).[5][6][7]
Володіє іноземними мовами: англійською, сербською та російською[8].
- 1983—1985 — Служив в лавах Збройних сил СРСР.
- 1989—1990 — економіст відділу міжнародного співробітництва Міністерства будівництва УРСР.
- 1990—1992 — 3-й секретар, 2-й секретар візового відділу Консульського управління МЗС України.
- 1992—1996 — 2-й секретар Посольства України в США.
- 1997—2000 — завідувач відділу, заступник керівника Служби протоколу Президента України.
- 2000—2003 — Генеральний Консул України в Стамбулі.
- 2003—2005 — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Сербії та Чорногорії.[9]
- 2005 — перший заступник Керівника Головної служби зовнішньої політики Президента України;
- 2005—2006 — Керівник Служби Державного Протоколу і Церемоніалу Президента України;
- 2006—2010 — ;
- 17 лютого 2010 по 17 грудня 2010 — заступник Міністра закордонних справ України.
- 17 грудня 2010 по 5 березня 2014 — Перший заступник Міністра закордонних справ України.
Після перемоги Віктора Януковича став куратором зовнішніх відносин України з Росією. Брав участь в нараді Кабінету міністрів України від 21 листопада 2013 року в якому вирішено про відмову від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС[10]
- З 23 вересня 2014 — Радник Президента України[11].
- 1 листопада 2018 внесений до санкційного списку Російської Федерації[12]
- 23 липня 2019 року Президент Володимир Зеленський призначив Демченка своїм радником[13][14].
Дипломатичний ранг
- Надзвичайний та Повноважний Посол України з 2 листопада 2004 року[15].
Нагороди
Звинувачення в роботі на Росію
Після розгляду РНБО у березні 2021 питання про відповідальність за прийняття Харківських угод журналіст і голова фракції «Голосу» Сергій Рахманін назвав Руслана Демченка головним лоббістом цих проросійських угод у час його перебування на посаді заступника міністра закордонних справ[17]. За заявою МЗС України Руслан Демченко став відповідальним за двосторонні відносини з Росією через 6 днів після підписання угоди[18]. Юрій Бутусов висунув підозру щодо зливу Демченком операції проти «Вагнерівців», розсекречення інших операцій спецслужб України[19].
Про участь Демченка у лобіюванні «харківських угод» повідомили також журналісти «Схем». Відповідно до стенограми, оприлюдненої журналістами, на безпековому засіданні парламентського комітету 26 квітня 2010 року Демченко переконував депутатів підтримати розгляд законопроєкту про ратифікацію угоди у сесійній залі. Демченко також просував тезу про те, що «харківські угоди» і російський флот в Криму — це стабільність для України.[20].
Низка політичних оглядачів, які спеціалізуються на пострадянському просторі (Ю. Швець, А. Піонтковський тощо) неодноразово говорили про те, що Р. Демченко є діючим та неприхованим агентом Москви, як і інші сумнівні персони з оточення Зеленського — А. Єрмак, А. Деркач.
За даними «Української правди» та Цензор.нет в Офісі президента відмовились повідомляти результати люстраційної перевірки першого заступника секретаря РНБО Руслана Демченка, прізвище якого спершу було в списку осіб, які підлягають люстрації, а потім зникло з нього[21][22].
Сімейний стан
Одружений. Дружина — Олена, син — Денис.
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 227/2020 «Про звільнення Р.Демченка з посади Радника Президента України»
- ↑ Сергій Сидоренко (20 листопада 2019). Зовнішній Зе: хто формує міжнародну політику президента Зеленського. Європейська правда. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 228/2020 «Про призначення Р.Демченка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
- ↑ Відомі випускники. www.iir.edu.ua. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ https://ord-ua.com/2020/07/23/demchenko-stal-glavnym-razvedchikom-ukrainy/
- ↑ https://censor.net/ua/news/3300984/demchenko_zakinchyv_akademiyu_kdb_u_moskvi_korchynskyyi_video
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=BXgdX6X-GDc&lc=z22uyjvy0tzndrszv04t1aokgu5dhxyn3p3ovgayi5lebk0h00410
- ↑ Радник Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Про призначення Р. Демченка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сербії і Чорногорії. Верховна Рада України. 18 серпня 2003 року.
- ↑ Зеленський вирішив призначити в РНБО «сірого кардинала» МЗС часів Януковича — ЗМІ. Українська правда. 9 червня 2020 року.
- ↑ Указ Президента України
- ↑ Росія ввела санкції проти низки компаній і громадян України
- ↑ Указ Президента України від 23 липня 2019 року № 547/2019 «Про звільнення Р.Демченка з посади Радника Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 23 липня 2019 року № 548/2019 «Про призначення Р.Демченка Радником Президента України»
- ↑ Указ Президента України Про присвоєння Р. Демченку дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Указ Президента України №188/2019 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Новий мирний план: коли ми повернемо Донбас та Крим|Політклуб Віталія Портникова, 12 березня 2021
- ↑ У МЗС зазначили, що Демченко не займався підготовкою "харківських угод". Інтерфакс-Україна. 13 березня 2021.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Вагнеровцы. История грандиозного предательства Украины//Бесіда Геннадія Бутусова на каналі Дмитра Гордона, 15 бер. 2021
- ↑ «Українська правда»: Заступник секретаря РНБО Демченко лобіював «харківські угоди» — «Схеми» (05.11.2021)
- ↑ «Українська правда»: У Зеленського засекретили результати люстраційної перевірки заступника секретаря РНБО — «Схеми» 08.11.2021
- ↑ Цензор.нет: Кремлівські шістки. Хто агент РФ на Банковій? | Без цензури
Література
- В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Демченко Руслан Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
- Міністерство закордонних справ України
- Постанова Кабміну України № 227-р
- Руслана Демченка призначено радником Президента
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- Народились 15 липня
- Народились 1965
- Уродженці Києва
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Радники Президента України
- Відповідальні працівники структур Президента України
- Українські дипломати
- Консули України у Стамбулі
- Посли України в Сербії
- Посли України в Чорногорії
- Випускники Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка
- Заступники Міністра закордонних справ України
- Відповідальні службовці Ради національної безпеки і оборони України
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Корони Італії