Автоматика
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/24 грудня 2021. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Автоматика (англ. automation, automatics, automatic equipment, automated mechanisms, automatic machinery (devices); нім. Automatik f) –
- 1) Сукупність механізмів і пристроїв, що діють без безпосередньої участі людини.
- 2) Галузь науки й техніки, що стосується автоматів.
З історії
Термін «Автоматика» стосується раннього періоду розвитку досліджень і практичних розробок у галузі автоматичного регулювання й керування. Зі становленням і швидким розвитком кібернетики в її рамках виділилася технічна кібернетика, до якої складовою частиною і увійшла А.
Сьогодні А. — теорія автоматичного управління технічними засобами і керуючими пристроями, дaтчиками, виконавчими механізмами та пристроями, що забезпечують взаємодію людини з обчислювальною технікою (разом з теоретичними і прикладними основами створення та організацією їх функціонування). Вдосконалення технічних засобів автоматики і поширення автоматичних керуючих пристроїв сприяли автоматизації виробництва.
В Україні значимий внесок у розвиток автоматики також зробили кібернетик, академік НАН України (2003) О. Івахненко, фахівець з автоматики, системотехнік, академік НАН України (1978) Б. Тимофеєв, кібернетик, академік АН УРСР (1972) О. Кухтенко та багато інших, чиї винаходи посідають чільне місце в розвитку теорії і практики автоматики.
Див. також
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Гостев В. И. Системы управления с цифровыми регуляторами. Київ: Техніка, 1990. 280 с.
- Попович М. Г., Ковальчук О. В. Теорія автоматичного керування. Київ: Либідь, 1997. 544 с.
- Іванов А. О. Теорія автоматичного керування. Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2003. 250 с.
- Харабет О. Н. Вивчення класичної теорії автоматичного управління за допомогою сучасного персонального комп'ютера. Одеса: Бахва, 2014. 187 c.
- «Енциклопедія кібернетики», відповідальний ред. В. Глушков, 2 тт., 1973.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Автоматика/ВУЕ
|
Це незавершена стаття з науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |