Ковалевський Максим Максимович

Максим Максимович Ковалевський
Файл:Ковалевський М.jpg
Народився	27 серпня (8 вересня) 1851(1851-09-08) Харківська губернія, Російська імперія
Помер	23 березня (5 квітня) 1916(1916-04-05) (64 роки) Петроград, Російська імперія
Поховання	Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	антрополог, історик права, соціолог, історик, професор, журналіст, політик, адвокат
Alma mater	Імператорський Харківський університет
Галузь	історія, право, соціологія
Заклад	Імператорський Московський університетd Санкт-Петербурзький державний університет
Посада	депутат Державної думи Російської імперії і член Державної ради Російської імперії
Відомі учні	Косвен Марк Осипович
Членство	Російська академія наук Петербурзька академія наук Société de sociologie de Parisd
Партія	Party of Democratic Reformd
Рід	Ковалевські
Автограф
Роботи у Вікіджерелах  Ковалевський Максим Максимович у Вікісховищі

Макси́м Макси́мович Ковале́вський (нар. 27 серпня (8 вересня) 1851(18510908), садиба поблизу с. Вільшани Харківська губернія — 23 березня (5 квітня) 1916, м. Петроград) — український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч. Родом з Харківщини, закінчив Харківський університет, академік Петербурзької АН (з 1914 року) та інших численних товариств і академій, професор Московського та Петербурзького університетів, університетів у Стокгольмі, Оксфорді та ін.

Життєпис

Походить з козацько-шляхетського роду Слобожанщини Ковалевських, започаткованого у XVII столітті козацьким сотником Семеном Ковалевським, що перейшов із с. Вільшани на Київщині й заснував село під тою ж назвою поблизу Харкова. Син його, Василь (пом. 1682), був полковим обозним Харківського слобідського козацького полку.

Закінчив Третю Харківську гімназію із відзнакою (1868), юридичний факультет Харківського університету з ступенем кандидата права (1871). Залишився працювати на кафедрі державного права західноєвропейських країн. Кандидат наук (тема дисертації: «История полицейской администрации и полицейского суда в англ. графствах с древнейших времен до смерти Эдуарда III», 1877), доктор юридичних наук (тема дисертації: «Общественный строй Англии в конце средних веков», 1880). Доцент (1877), професор кафедри державного права Московського (1878—1887) та Петербурзького (1905—1916) університетів. Ректор (1910–12) вищих курсів П. Ф. Лесгафта (тепер Національний державний університет фізичної культури, спорту та здоров'я імені П. Ф. Лесгафта, Санкт-Петребург). 

Був прихильником класичного позитивізму. У своїй теорії суспільного прогресу дотримувався принципу історичного детермінізму. Найвідомішим учнем М. Ковалевського є Пітирим Сорокін. 

До революції 1905 року якийсь час жив у еміграції через переслідування в Росії за демократичні погляди. Працював за кордоном (1887—1905): разом із Е. В. де Роберті та Ю. С. Гамбаровим заснував у Парижі Російську вищу школу суспільних наук (1901)де історію викладав Михайло Грушевський, виступав із лекціями у Стокгольмі, Оксфорді, Брюсселі, Чикаго.

У 1906 році на з'їзді землевласників Харківського повіту був обраний депутатом першої Державної думи. У 1907 році — член Державної Ради від академічних організацій і університетів. У 1879—1880 роках видавав журнал «Критическое обозрение», «Вестник Европы», газету «Страна», співпрацював із журналом «Юридический вестник», газетами «Порядок», «Земство». Очолював редакційну газету енциклопедичного видання «Украинский народ в прошлом и настоящем». Виступав за перебудову Росії на принципах автономії неросійських народів, протестував проти переслідування царатом української мови.

Голова Петроградського юридичного та Вільного економічного суспільств, голова Петроградського відділення суспільства «Мир», кореспондент французького інституту по відділенню моральних і політичних наук, голова Міжнародного інституту соціології (1907), член-кореспондент Британської асоціації наук, голова Професорського Дисциплінарного Суду (1907—1914). Брав участь в Міжнародному Історичному Конгресі в Лондоні (1913) і другому з'їзді адміністративних наук в Мадриді (1915). Засновник партії демократичних реформ. Був активним учасником масонських рухів (1888—1915, Париж).

1912 року члени Російської міжпарламентської групи номінували кандидатуру Ковалевського на здобуття Нобелівської премії миру. Праці Ковалевського були відомі у Європі. Наприклад, з ним листувався Карл Маркс. На честь М. Ковалевського відкрито пам'ятну дошку на будинку, де він мешкав (1908—1916) у Санкт-Петербурзі.

Роботи

• «Закон и обычай на Кавказе» (1887),
• «Происхождение современной демократии» (1895—1899, Т. 1—4),
• «Экономический строй России» (1900),
• «Очерки по истории политических учреждений России» (СПб., 1908),
• «Социология» (Т. 1—-2),
• Клан у аборигенных племен России // Социологические исследования. — 2002. — № 5. — С. 129—138. — [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Джерела та література

• І. Б. Усенко. Ковалевський Максим Максимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 376. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• І. Б. Усенко. Ковалевський Максим Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• О. Красівський. Ковалевський Максим Максимович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.336 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Ковалевський Максим Максимович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 127. — ISBN 966-7492-03-6.
• Максим Ковалевський в енциклопедії «Кругосвіт»(рос.)
• Матеріали про Ковалевського(рос.)(укр.)
• Біографія на сайті Петербурзького університету(рос.)
• Максим Ковалевський в Етно-журналі(рос.)