Modus ponens
Modus ponens (укр. метод, що підтверджує) — коректна, проста форма аргументації (інколи використовується скорочення MP):
- Якщо P, то Q.
- P.
- Звідси Q.
або у логіко-операторному записі:
- ,
- ,
- ,
де означає логічний висновок. Аргумент має два вихідних твердження. Перше це умова «якщо—то» або «умовне» твердження, а саме що із P випливає Q. Друге твердження це те що P, умовна частина першого твердження, є істиною. З цих двох умов логічно випливає, що Q, висновок першого твердження, мусить бути істиною також.
Приклад твердження у формі modus ponens:
- Якщо демократія є найкращою системою урядування, то кожен повинен голосувати.
- Демократія є найкращою системою урядування.
- Отже, кожен повинен голосувати.
Той факт, що висновок є коректним, не гарантує істинності вихідних тверджень. Коректність modus ponens каже тільки те, що висновок є істинним тоді і тільки тоді, коли всі вихідні твердження є істинними. Слід нагадати, що коректний логічний висновок, у якому одне або більше вихідних тверджень не є істинними, називають необґрунтованим, інакше, якщо всі твердження є істинними, такий аргумент називають обґрунтованим. У більшості логічних систем modus ponens вважається коректним, хоча кожен окремий випадок застосування може бути або обґрунтованим, або ні.
Висновок логіки висловлювань із використанням modus ponens є дедуктивним. Цікавий діалог щодо проблематики modus ponens навів Льюїс Керрол: «Що Черепаха сказала Ахіллові».
Див. також
- Правило висновування
- Список латинських висловів
- Список логічних символів
- Modus operandi
- Modus tollens
- Modus vivendi
Джерела
- Конверський Анатолій Євгенович. Логіка (традиційна та сучасна):підручник[недоступне посилання з червня 2019] - К.: Центр навчальної літератури, 2008 р.
- Умовиводи логіки висловлювань в традиційній логіці
Посилання
- МОДУС ПОНЕНС(рос.)