The Kinks

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Kinks
Оригінальний склад в 1965 році
Оригінальний склад в 1965 році
Основна інформація
ЖанрРок
Роки1963—1996
КраїнаВелика Британія Велика Британія
МістоЛондон
ЛейблPye Records
Reprise Records
RCA, Arista
СкладРей Девіс
Дейв Девіс
Піт Куейф
Мік Еворі
Джон Далтон
Джон Гослінг
Джим Родфорд
Ян Гіббонс
Боб Генріт
Майк Гейлі
thekinks.info
The Kinks у Вікісховищі

The Kinks («Кінкс») — британський рок-гурт, заснований в 1963 році. Сформував відмітне британське звучання в рок-музиці 1960-х років , вплив якого можна простежити на прикладі безлічі напрямків від панк-року до брітпопа. Одні з основоположників субкультури модів. Творчого піка група досягла в другій половині 60-х рр., коли виходили їхні концептуальні альбоми. Члени Зали слави рок-н-ролу

Історія

Витоки і перші роки (1963—1965)

Біля витоків групи стояли брати Девіси, Рей і Дейв, що виросли в Лондоні. Певний час на роль вокаліста претендував юний Род Стюарт. Більшу частину пісенного репертуару групи написав Девіс. В 1963 році брати назвали свою команду The Ravens і спробували укласти контракт на запис альбому. Подібно до більшості британських груп того часу, The Ravens грали блюз, а їхніми кумирами були ритм-енд-блюзові музиканти з США. Першим синглом Девісів, випущених під ім'ям The Kinks, була кавер-версія «Long Tall Sally» Літтл Річарда.

1965

У серпні 1964 року динамічний, в стилі гаражний рок, сингл «You Really Got Me» дебютував у Великій Британії на першому місці. Гучний успіх супроводжував його і в США. Слухачам запам'ятався шалений гітарний програш (риф), побудований всього лише на двох акордах. Інструментовка пісні вражала своєю підкресленою грубістю, необробленістю. Успіх цієї композиції, поряд з деякими композиціями The Beatles і The Who, призвів до "поважчення" рок-музики в цілому і проклав шлях для виникнення таких течій, як хард-рок, панк-рок і хеві-метал.

Протягом наступного року The Kinks випустили ряд успішних записів («All Day and All of the Night», «Tired of Waiting for You») і безперервно виступали - головним чином у США. Музичні критики включили їх поряд з The Beatles, The Rolling Stones і The Who у «велику четвірку» (Big Four) рок-гуртів «британського вторгнення» у Штати. Тим часом американські консерватори обурювалися тим, що популярність англійських груп у США призвела до занепаду національної музичної індустрії. Мабуть, саме в протекціоністських цілях на кінець літа 1965 року The Kinks було заборонено виступати з концертами в цій країні.

Концептуальні альбоми (1965—1973)

The Kinks в 1971 році. Зліва направо: Джон Гослінг, Дейв Девис, Мік Еворі, Джон Далтон, Рей Девіс.

До кінця 1971 року The Kinks підписали угоду з RCA Records на п'ять альбомів і отримали аванс $1 000 000, який допоміг фінансувати будівництво своєї власної студії звукозапису, Konk. Їх дебют на RCA, Muswell Hillbillies, рясніє впливом мюзик-холу і традиційних американських музичних стилів, в тому числі кантрі і блюграс. Його часто називають їх останнім «великим» альбомом, хоча він був не таким успішним, як його попередники. Він був названий на честь району Масвелл-Гілл, де Девіси виховувалися, містив пісні з упором на життя робітничого класу і, знову ж таки, дитинства Девісів. Muswell Hillbillies, незважаючи на позитивні відгуки і високі очікування, досяг 48 рядку в чарті Record World і 100 в чарті Billboard.

Театральні втілення (1973—1976)

Рей Девіс в ролі персонажа Містера Флеша, анти-героя серії Preservation.

В 1973 році Рей Девіс пірнув з головою в театральну стилістику, починаючи з рок-опери Preservation, велика хроніка соціальної революції, і більш амбітні наслідком раніше селище зелений збереження Товариство «етос»[1]. В поєднанні з проектом, склад The Kinks був доповнений духовою секцією і бек-вокалістками, по суті перенастроювання гурту як театральної трупи.

В цей період сімейні проблеми Рея Девіса почали негативно позначатися на колективі[1], особливо після того, як його дружина, Раса, забрала дітей і пішла від нього в червні 1973 року[2]. Девіс впав в депресію; в липні, під час концерту в White City Stadium він розповів присутнім, що йому «до біса все це набридло», і він йде на пенсію[3]. Згодом він знепритомнів після передозування наркотиками і був доставлений в лікарню[3].

З Рей Девіс нібито в критичному стані, обговорювалися плани до Дейву продовжувати як фронтмен у найгіршому разі.

Повернення комерційного успіху (1977—1985)

Рей Девіс разом з бек-вокалістками на концерті в Мейпл Ліф-гарденс, Торонто, 1977 рік.

Джон Дальтон покинув гурт до закінчення сесій для дебютного альбому на Arista. Енді Пайл був введений, щоб завершити запис і грати в наступний тур. Sleepwalker, виданий в 1977 році, ознаменував повернення успіху гурту, досягши 21 рядка в чарті Billboard. Після його виходу і запису наступного, Misfits, Енді Пайл і клавішник Джон Гослінг покинули гурт для роботи над окремим проектом[4]. Щоб завершити тур до гурту повернувся Дальтон разом з клавішником The Pretty Things Гордоном Джоном Едвардсом[5]. В травні 1978 року альбом Misfits був випущений. Він включав хіт «A Rock 'n' Roll Fantasy»[5], який допоміг зробити альбом черговим успіхом для гурту. Дальтон покинув гурт остаточно в кінці туру по Великій Британії і Гордон Джон Едвардс. Колишній басист Argent Джим Родфорд приєднався до гурту перед записом Low Budget, на якому Рей Девіс вперше використовує синтезатор. Клавішник Ієн Гіббонс був завербований для наступного туру, і став постійним членом гурту. Незважаючи на зміни складу, популярність записів і концертів гурту продовжує зростати.

Починаючи з кінця 1970-х, такі виконавці, як The Jam («David Watts»), The Pretenders («Stop Your Sobbing», «I Go to Sleep») і The Knack («The Hard Way») записали кавер-версії пісень The Kinks, які допомогли привернути увагу до нових релізів гурту.

Наступний альбом Give the People What They Want, був виданий наприкінці 1981 року і досяг 15 рядка в США. Платівка досягла золотого статусу у Великій Британії і показала хіт-сингл «Кращі речі» (англ. «Better Things»), а як «Руйнівник», головну рок-мейнстриму Натисніть для групи.

Прихильність Девіса до написання, режисури та озвучення нової роботи викликала напруженість у його стосунках з братом[6]. Ще одна проблема полягала в бурхливому закінченню відносин між Реєм і Кріссі Гайнд[7]. Стара ворожнеча між Дейвом і ударником Мік Еворі також повторно запалена. Девіс зрештою відмовився працювати з Еворі і закликав його замінити Боб Генрітом, колишнім барабанщиком Argent[7]. Еворі покинув гурт, і Генріт був введений, щоб зайняти його місце. Рей Девіс, який був ще на люб'язний умови з Avory, запросив його керувати Konk Studios. Еворі погодився і продовжував виступати як продюсер і іноді внесок на пізніших альбомах The Kinks[7].

Возз'єднання групи (2008)

У листопаді 2008 року BBC News повідомило, що Рей Девіс підтвердив численні чутки про возз'єднання групи найближчим часом[8]. Розпад колективу (який не був заявлений офіційно) був пов'язаний з поганим станом здоров'ям Дейва Девіса, котрий пережив серцевий напад у 2006 році. Сам Дейв брати участь у відновленні групи відмовився, ніяк це не прокоментувавши.

Дискографія

Студійні альбоми

Примітки

  1. ↑ а б Hinman та Doug, 2004, с. 169.
  2. ↑ Hinman та Doug, 2004, с. 173.
  3. ↑ а б Hinman та Doug, 2004, с. 174.
  4. ↑ Hinman, 2004, с. 218.
  5. ↑ а б Hinman, 2004, с. 218—219.
  6. ↑ Hinman, 2004, с. 270.
  7. ↑ а б в Hinman, 2004, с. 275—300.
  8. ↑ Заява Рея Девіса про відновлення групи

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: The Kinks


Валторна Це незавершена стаття про музичний колектив.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_Kinks&oldid=34275500