Ревіталізація
Ревіталіза́ція (від лат. re ... — відновлення та vita — життя, дослівно: повернення життя) — поняття, що використовується в науковій і практичній діяльності, яке характеризує процеси відновлення, оживлення, відтворення.
Найчастіше поняття Ревіталізація використовують у медицині, архітектурі , урбаністиці, техніці, гідрології.
Ревіталізація в медицині
Ревіталізація в медицині, це омолодження старіючого організму за допомогою органопрепаратів або інших засобів регенеративної біомедицини. Прикладом таких препаратів є засоби отримані з стовбурових клітин організму. Препарати стимулюють клітинну регенерацію і покращують обмін речовин [1]. Приклад: Ревіталізація шкіри обличчя.
Ревіталізація в архітектурі
В архітектурі поняття "ревіталізація" близьке до понятть реконструкції і ремонту. Будівля після ревіталізації знову повертає своє втрачене призначення або набуває нове. Одним із завдань при цьому є збереження історичного вигляду будівлі [2]. Об'єктами ревіталізації в архітектурі можуть бути не тільки будівлі, а й цілі архітектурні ансамблі (комплекси). Приклад ревіталізації в архітектурі: Ревіталізація історичних садиб.
Ревіталізація в урбаністиці
В урбаністиці поняття "ревіталізація" означає відновлення міського середовища, при якому вона стає більш придатною для проживання.
Ревіталізація (від лат. Re - відновлювальна дія, vita - життя, як «повернення до життя») - термін, який використовується в науково-практичній діяльності для позначення процесів відтворення, пожвавлення і відновлення міського простору.
Принцип ревіталізації полягає в розкритті та показі нових можливостей старих форм, з урахуванням їх функцій.
Крім того, при процесі ревіталізації, найчастіше використовується комплексний підхід з метою збереження самобутності, автентичності, ідентичності та історичних ресурсів міського середовища.
Великою популярністю в сучасному світі користується ревіталізація існуючих промислових комплексів, які знаходяться в межах міста, що пов'язано з протиріччями між потребами суспільства і сформованою структурою міського середовища. В таких випадках ревіталізація розглядається як реконструкція промислової архітектури зі зміною її функцій. Наприклад, переобладнання промислових будівель під житлове приміщення - лофт (від англ.loft - горище). Ступінь зміни міського середовища в процесі ревіталізації залежить від ступеня цінності історико-культурних об'єктів.
Завданням ревіталізації є соціалізація простору, розробка елементів інфраструктури, що упорядковують туризм та наукову діяльність, розвиток промисловості, турбота про екологію і як наслідок - залучення інвестицій.
Ревіталізація в гідрології
У гідрології "під ревіталізацією річок розуміють відновлення водотоків або ж певних їхніх ділянок на рівні періоду часу існування річки, що передував індустріальному освоєнню даного регіону, коли була непорушеною руслова мережа і не здійснювалися централізовані чи точкові скиди стічних вод"[3].
Практика перетворення у ХІХ-ХХ ст. річок у канали та заключення їх у труби з метою захисту міської території від затоплення призвела до знищення малих річок, значного погіршення умов існування всіх водотоків на території міст, змін екосистем.
У наш час у багатьох країнах світу прийшло усвідомлення того, що міські річки не треба розглядати лише з позицій потенційної загрози наводнення. Адже річки здатні сприятливо впливати на естетичні властивості місцевості, можуть використовуватися як зони відпочинку.
Тому сьогодні формування привабливої річкової мережі у межах міста можливе за умов: максимального збереження річкових долин; відмови від спрямлення русел та бетонування берегів; збереження безперервності річкової мережі (не заключення ділянок річок у колектори); збереження якості води та видового різноманіття. Дотримання цих умов сприяє дії механізму саморегуляції природних комплексів, зберігає їхню рекреаційну привабливість. У деяких випадках проекти ревіталізації річок включають у себе також реконструкцію старовинних гідротехнічних споруд.
За кордоном практика ревіталізації малих річок розпочалася з кінця 90-х років ХХ ст. В Україні це питання знаходиться на рівні обговорення громадських ініціатив та створення проектів (зокрема, по річках Либідь у Києві , Полтва у Львові). Невеличкий фрагмент річки Сапалаївка ревіталізовано у Луцьку[3].
Ревіталізація в техніці
У техніці поняття "ревіталізація" застосовується до збільшення ресурсу і безрозбірного ремонту (відновленню) машин і механізмів. Об'єктами ревіталізації є змащувані вузли, які зношуються під час експлуатації. Їх відновлення відбувається за рахунок формування металокерамічного покриття на поверхнях тертя деталей безпосередньо під час роботи механізму [4]. Речовиною, яка ініціює утворення покриття, є ревіталізант, - добавка до мастильних матеріалів. Приклад ревіталізації в техніці: Ревіталізація вузлів літального апарату [5].
Примітки
- ↑ Органопрепараты в эстетической медицине: красота, ревитализация, профилактика старения. Под ред. акад.РАЕН, д.м.н., проф.Ролика И.С. М.:РегБиоМед 2006, 496 с.
- ↑ Handelsblatt Wirtschafts-Lexikon – Das Wissen der Betriebswirtschaftslehre, ISBN 3791026003
- ↑ а б Хільчевський В. К. Гідроекологічні проблеми ревіталізації річок на території міських агломерацій – міжнародний та український досвід // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2017. - Т. 2. - С. 6-13
- ↑ Кіндрачук М.В., Лабунець В.Ф., Пашечко М.І., Корбут Є..В. Трибологія: підручник/ МОН. – Київ: НАУ-друк, 2009. – 392 с. (укр).
- ↑ Джус Р.Н., Стадниченко Н.Г. Технология применения ревитализантов в узлах трения авиационной техники с целью кардинального увеличения их ресурса // Виробництво та експлуатація авіаційної техніки: Матеріали V Міжнародної науково-технічної конференції "АВІА-2003". Т.3. – Київ: НАУ. – 2003. – С. 35.61-35.64
Посилання
- Суіс-органні препарати //Фармацевтична енциклопедія
- Журнал "Ревитализация" - щорічник Інституту регенеративної біомедицини
- Ревіталізація історичних садиб як культурно-туристських об'єктів.
- Крамер А. Европейский опыт ревитализации малых рек.
- Хільчевський В. К. Гідроекологічні проблеми ревіталізації річок на території міських агломерацій – міжнародний та український досвід // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2017. - Т. 2. - С. 6-13
- Хильчевский В. К. Гидроэкологическое состояние малых исторических рек Лыбедь и Почайна в басейне Днепра и Волги в начале ХХІ века // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. — 2019. — № 4. — С. 74-88.