Лофт

Інтер'єр житла в будинку колишньої фабрики в Чикаго

Лофт (англ. loft — «горище») — архітектурний стиль XX—XXI століття; верхня частина будівлі промислового призначення, переобладнана під житло, майстерню, офісне приміщення або майданчик для заходів. Важливо розрізняти апартаменти-лофти і стиль лофт в інтер'єрі, оскільки перше — це переобладнані заводські і складські приміщення, а друге — напрямок в дизайні, коли в житловому приміщенні створюють інтер'єр з промисловим відтінком.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Слово «лофт» — американського походження; бере свій початок від фабричних будівель і складів. Ідея використовувати закинуті мануфактури як житло та робочі приміщення виникла в 1940-ві роки ХХ-го століття в фабричному районі Мангеттена. Тоді різко піднялися ціни на землю в центрі міста, а промислові підприємства почали виносити на околиці.

Лофти почали приваблювати людей, пов'язаних з мистецтвом: в таких приміщеннях були високі стелі й гарне освітлення, а також низькі, в порівнянні зі звичайними квартирами, ціни на оренду. У 1950-ті роки лофти стали популярними стильними приміщеннями. Саме в них зосереджувалося артистичне життя Нью-Йорка. Серед найвідоміших лофтів того часу — арт-студія Енді Воргола «Фабрика». Незабаром оригінальне житло закріпило за собою статус елітного.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Стіни лофтів зазвичай фарбують у кольори холодних відтінків (металевий, синій тощо). Меблі металеві (або ж пофарбовані під метал) та дерев'яні. Вони прості та функціональні, часто виконують роль стін чи перегородок, розділяючи простір на частини. Особлива увага в лофтах надається деталям: сходам, трубам, системам вентиляції тощо. Вікна широкі та високі, адже це необхідно для максимального освітлення інтер'єру^[1].

Українські лофти[ред. | ред. код]

Наразі лофти стали популярними не лише в Америці. Їх використовують як арт-простори в Європі. Найвідоміший лофт в Україні — Kyiv Loft, призначений для проведення концертів, виставок, кінопоказів.