Елена Апріле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 січня 2022, заснована на цій версії.
Елена Апріле
Народилася12 березня 1954(1954-03-12) (70 років)
Мілан, Італія
Країна Італія
 США
Діяльністьфізикиня, викладачка університету
Alma materНеапольський університет імені Федеріко II
Женевський університет
ЗакладКолумбійський університет[1]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США[2]
Нагороди

член Американського фізичного товариства[d]

Премія Енріко Фермі[d] (2021)

Премія Юліуса Вессаd (2022)

Елена Апріле (італ. Elena Aprile, 12 березня 1954, Мілані) — італійський фізик-експериментатор. З 1986 року вона була професором фізики в Колумбійському університеті. Вона є засновником і речником експерименту з виявлення темної матерії XENON. Апріле добре відома своєю роботою з детекторами на основі рідин благородних газів і за її внесок у фізику астрочастинок у пошуках темної матерії.[3][4]

Освіта та академічна кар'єра

Апріле вивчала фізику в університеті Неаполя і захистила магістерську роботу в CERN під науковим керівництвом професора Карло Руббіа.[5] Після отримання ступеня магістра 1978 року, вона вступила до Женевського університету, де отримала ступінь доктора фізики 1982 року. Вона переїхала до Гарвардського університету 1983 року як докторант в групі Карло Руббіа. Апріле приєдналась до факультету Колумбійського університету 1986 р.[5] і досягла повного профессорства 2001 р. З 2003 по 2009 рік Апріле працювала спів-директором Астрофізичної лабораторії Колумбійського університету.

Дослідження

Апріле є фахівцем з детекторів на основі рідин благородних газів і їх застосування в фізиці частинок і астрофізики.[6] Вона почала працювати над детекторами з рідкого аргону як аспірант CERN, продовжуючи дослідження як докторант в Гарварді. У Колумбійському університеті вона досліджувала властивості зріджених благородних газів для радіаційної спектроскопії та візуалізації в астрофізиці.[7] Ця робота привела до реалізації першої рідкої ксенононової проекційної камери (LXeTPC) як комптонівського телескопа для гамма-променів енергетичного діапазону МеВ.

З 1996 по 2001 рік Апріле була речником фінансованого НАСА проекту "Liquid Xenon Gamma-Imaging Telescope " (LXeGRIT), де керувала першим інженерним тестом телескопа у середовищі ближнього космосу та подальших наукових кампаніях з довготривалими повітряними кулями. LXeGRIT використовував камеру проекції рідкого ксенону як телескоп Комптона для візуалізації космічних джерел в енергетичному діапазоні від 0,15 до 10 МеВ. Всього було зібрано близько 36 годин даних з двох довготривалих польотів у 1999 та 2000 роках на середній висоті 39 км.[8][9][10]

Починаючи з 2001 року, дослідження Апріле перейшли на астрофізику частинок, зокрема, для безпосереднього виявлення темної матерії рідким ксеноном.[11] Апріле є засновником і речником експерименту темної матерії XENON, метою якого є відкрити WIMPів, коли вони відлітають від атомів ксенону в масивному, але наднизьких шумів, тлі[12] детектора рідкого ксенону, які працюють глибоко під землею.[13][14] Використовуючи двофазну часову камеру проекції (рідина / газ) з активною цільовою масою від десятків до сотень кілограмів, проект XENON використовував детектори XENON10[15] і XENON100 в підземній лабораторії Гран Сассо, будучи лідером у своїй сфері через найкращу чутливість та найбільш конкурентоспроможні межі поперечних перерізів взаємодії WIMP-нуклеон.[16][17][18][19] Детектор XENON100 функціонує з 2009 року, а будівництво детектора наступного покоління XENON1T при активній масі ксенону більше 3000 кг, почав працювати з кінця 2015 року, і став першим експериментом для виявлення темної матерії в масштабі тонн. Зі збільшеною масою і шумами у сто разів нижче, ніж фон XENON100, новий XENON1T має можливість досліджувати взаємодію темної матерії зі звичайною речовиною на ррівні 10 −47 см2 для маси частинок 50 ГеВ/с2.[20][21]

Нагороди

Апріле отримав нагороду за досягнення в кар'єрі Фонду Науки у 1991 та премію Японського товариства просування науки у 1999. З 2000 року вона є членом Американського фізичного товариства. У 2005 році вона отримала орден «За заслуги перед Італійською Республікою» від італійського президента Карло Адзеліо Чампі.[22] . У 2019 вона отримає нагороду «Lancelot M. Berkeley — New York Community Trust» за видатний внесок в астрономію від Американського астрономічного товариства.[23]

Примітки

  1. ↑ https://www.nasonline.org/about-nas/events/annual-meeting/nas159/2021-ceremony.html
  2. ↑ https://www.nasonline.org/news-and-multimedia/news/2021-nas-election.html — 2021.
  3. ↑ Kolata, Gina (6 червня 2011). Women Atop Their Fields Dissect the Scientific Life. The New York Times. New York.
  4. ↑ http://discovermagazine.com/2010/jul-aug/20-the-dark-hunter
  5. ↑ а б Nathaniel Herzberg (29 травня 2017). Elena Aprile, la chasseuse de matière noire. LeMonde.fr (фр.). Процитовано 29 травня 2017.
  6. ↑ Aprile, E.; Bolotnikov, A.E.; Bolozdynya, A.I.; Doke, T. Noble Gas Detectors. Wiley.
  7. ↑ E. Aprile, T. Doke (2010-07). «Liquid xenon detectors for particle physics and astrophysics». Reviews of Modern Physics 82 (3): 2053—2097. RevModPhys.82.2053.
  8. ↑ E. Aprile et al, «Calibration and in-flight performance of the Compton telescope LXeGRIT». New Astr. Rev. 48, 257 (2003).
  9. ↑ E. Aprile et al. «A New Light Readout System for the LXeGRIT Time Projection Chamber». IEEE Transactions on Nuclear Science. 50, 2003, 1303—1308. Columbia
  10. ↑ LXeGRIT - A Liquid Xenon Gamma-Ray Imaging Telescope. 22 жовтня 2002. Процитовано 12 лютого 2015.
  11. ↑ E. Aprile et al. «Simultaneous Measurement of Ionization and Scintillation from Nuclear Recoils in Liquid Xenon as Target for a Dark Matter Experiment». Physical Review Letters. Band 97, 2006, S. 081302
  12. ↑ E. Aprile та ін. (2011). Study of the electromagnetic background in the XENON100 experiment. Phys. Rev. D. 83 (082001). arXiv:1101.3866. Bibcode:2011PhRvD..83h2001A. doi:10.1103/physrevd.83.082001.
  13. ↑ E. Aprile et al. «The XENON Dark Matter Search Experiment» in the Proceedings of the 6th UCLA Symposium on Sources and Detection of Dark Matter and Dark Energy in the Universe. New Astr. Rev., 49, 289—295 (2005) (astro-ph/0407575).
  14. ↑ E. Aprile et al. (XENON Collaboration), «The XENON Dark Matter Experiment», in Proceedings of the Dark2004 Conference (astro-ph/0502279).
  15. ↑ E. Aprile et al. «First Results from the XENON10 Dark Matter Experiment at the Gran Sasso National Laboratory». Physical Review Letters. Band 100, 2008, S. 021303 Scopus[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  16. ↑ E. Aprile et al. «The XENON100 Dark Matter Experiment.» Astroparticle Physics. 35, 2012, S. 573—590. Arxiv
  17. ↑ E. Aprile et al. (XENON100 Collaboration), «First Dark Matter Results from the XENON 100 Experiment». Phys. Rev. Lett. 105, 131302 (2010). Arxiv
  18. ↑ Overbye, Dennis (14 квітня 2011). Particle Hunt Nets Almost Nothing; the Hunters Are Almost Thrilled. The New York Times. с. A18.
  19. ↑ E. Aprile та ін. (2014). First Axion Results from the XENON100 Experiment. Phys. Rev. D. 90: 062009. arXiv:1404.1455. Bibcode:2014PhRvD..90f2009A. doi:10.1103/PhysRevD.90.062009.
  20. ↑ E. Aprile et al. «The XENON1T Dark Matter Search Experiment». Arxiv
  21. ↑ Finding Beauty in the Search for Dark Matter. Studio 360. New York: Public Radio International. 10 травня 2013. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 9 червня 2019.
  22. ↑ Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana (Italian) . 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2015.
  23. ↑ Elena Aprile of XENON1T to Receive 2019 Berkeley Prize. 2018.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елена_Апріле&oldid=34370808