Карло Адзеліо Чампі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карло Адзеліо Чампі
італ. Carlo Azeglio Ciampi
Карло Адзеліо Чампі

Час на посаді:
18 травня 1999 — 15 травня 2006
ПопередникОскар Луїджі Скальфаро
НаступникДжорджо Наполітано

Час на посаді:
28 квітня 1993 — 10 травня 1994
ПопередникДжуліано Амато
НаступникСільвіо Берлусконі

Народився9 грудня 1920(1920-12-09)[1][2][…]
Ліворно, Тоскана, Італія[1]
Помер16 вересня 2016(2016-09-16)[4][3][…] (95 років)
Рим, Італія
ПохованийQ3676919?
Нагороди
Орден «За заслуги в праці» (Італія)
Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею
Кавалер ордена «На благо Республіки»
Кавалер Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
carloazegliociampi.it

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Карло Адзеліо Чампі (італ. Carlo Azeglio Ciampi; 9 грудня 1920, Ліворно — 16 вересня 2016) — італійський політик, екс-президент Італії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Карло Адзеліо Чампі народився 9 грудня 1920 року в Ліворно на тосканському узбережжі Тірренського моря (Італія), в сім'ї власника невеличкої фірми з виробництва оптичних приборів. Коли з'явися Карло, в сім'ї вже був трьохрічний син. В дитинстві був жвавим хлопчиком, у школі вчився на відмінно.

Освіта: Карло Адзеліо Чампі навчався в престижному італійському університеті, отримав там літературний ступінь, потім навчався в університеті «Піза», і отримав там ступінь з юриспруденції.

Відразу після навчання у 20-ти річному віці був мобілізований на фронт.

1944 року Чампі був звинувачений у шпигунстві, але його врятував манускрипт про соціалістичний лібералізм, який знаходився при ньому, і його відпустили. Вийшовши з війни у чині молодшого лейтенанта Карло повернувся у рідне Ліворно, де організував свою Партію дій.

Робота в Італійському банку: Після закінчення університету працював в Італійському банку:

  • з 1960 року — в центральній адміністрації;
  • з 1972 — став його генеральним секретарем;
  • з 1976 року до 1978 — займав посаду віце-генерального директора;
  • у жовтні 1979 року був призначений губернатором Італійського банку.

Державні посади:

  • з 1979 до 1993 року — Президент Італійського офісу обміну;
  • з 1993 до 1994 року — прем'єр-міністр;
  • з 1994 до 1999 року — скарбник міністерства;
  • 13 травня 1999 року — був вибраний на пост президента;
  • травень 2005 року — отримав премію Карла Великого за вклад в європейську інтеграцію.

Сімейний стан: Одружений. Ім'я дружини — Франка. Має двоє дітей — дочку Габрієллу, сина Клаудіо та троє внуків.

Володіння мовами: італійська (рідна), німецька.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]