Карло Адзеліо Чампі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карло Адзеліо Чампі
італ. Carlo Azeglio Ciampi
Карло Адзеліо Чампі

Час на посаді:
18 травня 1999 — 15 травня 2006
ПопередникОскар Луїджі Скальфаро
НаступникДжорджо Наполітано

Час на посаді:
28 квітня 1993 — 10 травня 1994
ПопередникДжуліано Амато
НаступникСільвіо Берлусконі

Народився9 грудня 1920(1920-12-09)[1][2][3]
Ліворно, Тоскана, Італія[1]
Помер16 вересня 2016(2016-09-16)[4][3] (95 років)
Рим, Італія
Нагороди
Орден «За заслуги в праці» (Італія)
Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Кавалер Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
carloazegliociampi.it

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Карло Адзеліо Чампі (італ. Carlo Azeglio Ciampi; 9 грудня 1920, Ліворно — 16 вересня 2016) — італійський політик, екс-президент Італії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Карло Адзеліо Чампі народився 9 грудня 1920 року в Ліворно на тосканському узбережжі Тірренського моря (Італія), в сім'ї власника невеличкої фірми з виробництва оптичних приборів. Коли з'явися Карло, в сім'ї вже був трьохрічний син. В дитинстві був жвавим хлопчиком, у школі вчився на відмінно.

Освіта: Карло Адзеліо Чампі навчався в престижному італійському університеті, отримав там літературний ступінь, потім навчався в університеті «Піза», і отримав там ступінь з юриспруденції.

Відразу після навчання у 20-ти річному віці був мобілізований на фронт.

1944 року Чампі був звинувачений у шпіонажі. Але його врятував манускрипт про соціалістичний лібералізм, який знаходився при ньому, і його відпустили. Вийшовши з війни у чині молодшого лейтенанта Карло повернувся у рідне Ліворно, де організував свою Партію дій.

Робота в Італійському банку: Після закінчення університету працював в Італійському банку:

  • з 1960 року — в центральній адміністрації;
  • з 1972 — став його генеральним секретарем;
  • з 1976 року до 1978 — займав посаду віце-генерального директора;
  • у жовтні 1979 року був призначений губернатором Італійського банку.

Державні посади:

  • з 1979 до 1993 року — Президент Італійського офісу обміну;
  • з 1993 до 1994 року — прем'єр-міністр;
  • з 1994 до 1999 року — скарбник міністерства;
  • 13 травня 1999 року — був вибраний на пост президента;
  • травень 2005 року — отримав премію Карла Великого за вклад в європейську інтеграцію.

Сімейний стан: Одружений. Ім'я дружини — Франка. Має двоє дітей — дочку Габрієллу, сина Клаудіо та троє внуків.

Володіння мовами: італійська (рідна), німецька.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]