Ендоскопія

Гнучкий ендоскоп.

Ендоскопі́я (від грец. εντόςn — всередині та грец. Σκοπός — глянути) — медичний метод спостереження змін всередині тіла та обстеження внутрішніх органів людини за допомогою медичного приладу — ендоскопа, без порушення цілісності шкірних покривів та слизових оболонок.

Проте, дедалі частіше в хірургічній практиці застосовують травматичні види малоінвазивної хірургії: хірургічна ендоскопія (хірургічний доступ через природні отвори до місця проведення операції) та лапароскопічна хірургія.

При ендоскопії ендоскопи зазвичай вводять у порожнину тіла через природні шляхи, наприклад, у шлунок — через рот і стравохід, у бронхи і легені — через гортань, у сечовий міхур — через сечовипускний канал, хоча в деяких випадках введення ендоскопа вимагає хірургічного створення розрізу в тілі — тоді мова йде про травматичну ендоскопію.

Типи ендоскопів

Ендоскопи є двох типів:

• прямі (металеві)
• гнучкі (еластичні).

Більшого розповсюдження на сьогодні набули еластичні, оскільки вони дозволяють легше пацієнту перенести маніпуляцію, а лікарю-діагносту адекватніше та якісніше здійснити обстеження. Та все ж таки є ділянки, обстеження яких зручніше, швидше, простіше і надійніше здійснювати прямим ендоскопом.

Історія

Вперше, як інструмент, ендоскоп було винайдено в Староданьому Єгипті у 1700—1600 році до н. е. Про це свідчить давньоєгипетський текст — Папірус Едвіна Сміта. Цей текст описує ендоскопію і елементарні ендоскопічні прилади.

Гіппократ вперше задокументував перші елементарно-успішні зусилля у ендоскопії, який використовували як ректальний розширювач.

Ендоскопи почали застосовувати в Німеччині ще в XIX столітті з метою огляду кишечника та шлунка. У той час, в Німеччині, працював лікар Філіпп Боцціні (роки життя — 1773—1809), який заклав основи сучасної ендоскопії. У 1806 році він винайшов світлопровідний інструмент для дослідження прямої кишки та матки. Цей прилад він назвав «Lichtlelter». Джерелом світла у цьому світлопровіднику послужила проста свічка. Це і був прототип сучасних ендоскопів. Проте, він не знайшов належного застосування і його ніколи не застосовували на людях.

Ендоскоп Дезормаукса

У 1826 році П'єр Сегалас, повідомив при використання більш вдосконаленого приладу, сконструюваний Боцціном.

Французький хірург Антоніо Дезормаукс, у 1853 році, в Парижі, розробив різновид Боццінівського «Lichtlelter». Для підсвічення він застосував спиртову лампу, яке давало більше освітлення і огляд став більш детальнішим. Інструмент являв собою довгу металеву трубку, яка містила систему дзеркал і лінз, які відбивали світло від гасової лампи. Він мав той же недолік, що і Боццінівський Lichtlelter, а саме — вона швидко нагрівалася і спричиняла опіки. Ним проводили дослідження урогенітального тракту.

Призначення

Медичний ендоскоп призначений для огляду порожнини і внутрішньої поверхні:

• стравоходу — езофагоскоп,
• шлунка — гастроскоп,
• 12-палої кишки — дуоденоскоп,
• товстої кишки — колоноскоп,
• прямої та сигмоподібної кишок — ректороманоскоп,
• тонкої кишки - ентероскоп,
• сечового міхура — цистоскоп,
• суглобів — артроскоп,
• черевної порожнини — лапароскоп та інші.

Види медичної ендоскопії

• Амніоскопія;
• Артроскопія;
• Бронхоскопія;
• Гістероскопія;
• Езофагогастродуоденоскопія;
• Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія;
• Ентероскопія;
• Капсульна ендоскопія;
• Колоноскопія;
• Кольпоскопія;
• Лапароскопія;
• Ларингоскопія;
• Медіастиноскопія;
• Ректороманоскопія;
• Риноскопія;
• Торакоскопія;
• Уретроскопія;
• Фаллоскопія;
• Фетоскопія;
• Фіброгастродуоденоскопія;
• Цистоскопія.

Посилання

• 2007, Наказ, Про затвердження тимчасового галузевого класифікатора медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій