Мадлен Лемер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мадлен Лемер
При народженніфр. Jeanne Magdelaine Colle
Народження24 травня 1845(1845-05-24)[1][2][…]
Лез-Арк
Смерть8 квітня 1928(1928-04-08)[1][4][…] (82 роки)
 Париж, Франція
Країна Франція[6]
Жанрпортрет
Діяльністьхудожниця, ілюстратор, господиня літературного салону
ВчительШарль Шаплен
Відомі учніМарі Лорансен і Blanche Odind
ДітиSuzette Lemaired
Роботи в колекціїMuseum of Diepped
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Автограф
CMNS: Мадлен Лемер у Вікісховищі

Мадлен Лемер (фр. Madeleine Lemaire; 1845 — 8 квітня 1928, Париж) — французька художниця, яка спеціалізувалася на зображенні квітів і жанрового малярства. Під час Прекрасної епохи була названа імператрицею троянд[7].

Біографія і творчість

Мадлен Лемер утримувала салон в своєму особняку в будинку № 31 по вулиці Монсо в Парижі (VIII округ), де збирала французьких і європейських діячів культури, аристократів і політиків. Серед її гостей часто бували велика княгиня Марія Мекленбург[8], принцеса Бонапарт, графиня Греффюль, герцогиня д'Юзес, графиня де Пурталес, герцог і герцогиня де Ларошфуко, Марсель Пруст (який вивів її як мадам Вердюрен в своєму романі «У пошуках втраченого часу», а її акварелі ілюстрували його першу книгу «Забави й дні»[9]), Рейнальдо Ан, Віктор'ен Сарду, Гі де Мопассан, Поль Бурже, Франсуа Коппе, поет Робер де Монтеск'ю, композитори Каміль Сен-Санс, Жюль Массне, оперна співачка Марія Ван Зандт, знамениті актори Сара Бернар, Режан, Люсьєн Гітрі, художники Жан-Луї Форен, Пюві де Шаванн, Детайль, Бонна, Мадрасо, Антоніо де ла Гандара, політики Поль Дешанель, Раймон Пуанкаре, Еміль Лубе, посли Росії, Італії, Німеччини, генерали та ін.

Ревейон, маєток пані Лемер в Марні

У неї була історія кохання з Олександром Дюма-сином, який сказав: «Після Бога саме вона створила більше всіх троянд»[10].

Мадлен Лемер також є авторкою ілюстрацій до романів «Втіхи та дні» (1896) Марселя Пруста, «Абат Костянтин» (887) Людовіка Галеві, «Флірт» (1890) Поля Ерв'є та віршів французького письменника-естета Робера де Монтеск'ю.

Лемер разом з художницею Луїзою Бреслау стала однією з двох жінок-членів Національного товариства образотворчих мистецтв, відтвореного в 1890 році Ернестом Мейссоньє спільно з Огюстом Роденом, Жюлем Далу і П'єром Пюві де Шаванном[11].

Мадлен Лемер входила до складу делегації французьких жінок-художників на Всесвітній виставці 1893 року в Чикаго, представленої в «Жіночому павільйоні»[12]. Вона виконала офіційний плакат і обкладинку каталогу.

У 1906 році Мадлен Лемер була нагороджена Орденом Почесного легіону[13].

Галерея

  • Плакат «Мистецтво і рукоділля в Жіночому павільйоні», Всесвітня виставка 1893 року
    Плакат «Мистецтво і рукоділля в Жіночому павільйоні», Всесвітня виставка 1893 року
  • Музичний момент
    Музичний момент
  • Троянди
    Троянди
  • Oфелія (1880)
    Oфелія (1880)
  • Хтивість
    Хтивість

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116654481 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Madeleine Jeanne Lemaire
  4. ↑ RKDartists
  5. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. ↑ RKDartists
  7. ↑ Графом де Монтескью
  8. ↑ The Salon of Mme Madeleine Lemaire
  9. ↑ Моруа, 2000, с. 56,57,80,357,361.
  10. ↑ «C'est elle qui a créé le plus de roses après Dieu»
  11. ↑ Christine Huguenin. Femmes artistes-peintres à travers les siècles. Tome 2 (PDF).
  12. ↑ K. L. Nichols. "French Women Painters" 1893 Chicago World's Fair and Exposition.
  13. ↑ Орден Почетного легиона Жанны Магдалины Лемер.

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мадлен_Лемер&oldid=34414784