Казарка чорна
| Чорна казарка | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Branta bernicla (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал поширення чорної казарки Осіле проживання Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Anas bernicla Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Каза́рка чо́рна[1] (Branta bernicla) — невеликий водоплавний птах родини качкових (Anatidae), за деякими даними поділяється на кілька окремих видів. В Україні це рідкісний залітний вид.[2]
Зовнішній вигляд
Маса тіла 1,0-2,2 кг, довжина тіла 56-61 см, розмах крил 110—120 см. У дорослого птаха підвиду bernicla голова, шия і воло чорні; збоку на шиї біла поперечна смужка; верх тулуба, груди і черево спереду сірувато-чорні; пера спини з вузькою світлою верхівкою; задня частина черева, надхвістя і підхвістя білі; махові і стернові пера чорні; дзьоб і ноги чорні; підвид hrota має білуваті груди і боки тулуба. У молодого птаха забарвлення блідіше, з бурим відтінком; покривні пера крил зі світлою верхівкою; білих пер збоку на шиї нема.[2]
Поширення та чисельність
Чисельність чорних казарок у 1940-х -1950-х роках становила близько 400—500 тисяч особин — залежно від щорічної успішності розмноження.[3]
Гніздяться на півночі тундри біля морського узбережжя і на островах Євразії і Північної Америки, заходячи за полярне коло. Зимують південніше на берегах річок і озер в Данії, Англії, південних та центральних районах США уздовж узбережжя. Деякі чорні казарки частину зими проводять на Північному морі.
Підвиди
Див. також
- 8437 Бернікла — астероїд, названий на честь виду.
Джерела
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Птицы Советского Союза [Текст]: в 6-ти т. / Г. П. Дементьев, Н. А. Гладков, Ю. А. Исаков, Н. Н. Карташев, С. В. Кириков, А. В. Михеев, Е. С. Птушенко. - М. : Сов. наука, 1951 - 1954.
 |
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
