Еміль Дюбуа-Реймон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:01, 7 лютого 2022, створена KrBot (обговорення | внесок) (вилучення шаблону пишу, оскільки стаття не редагувалася впродовж 8 днів)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміль Дюбуа-Реймон
нім. Emil Heinrich Du Bois-Reymond[1]
Народився 7 листопада 1818(1818-11-07)[2][3][…]
Берлін, Німецький союз[5][1]
Помер 26 грудня 1896(1896-12-26)[2][3][…] (78 років)
Берлін, Німецька імперія[5][1]
Поховання Französischer Friedhofd
Країна  Королівство Пруссія[1]
Національність Гугеноти[1]
Діяльність лікар, фізіолог, викладач університету, фізик, зоолог, невролог
Галузь Електрофізіологія і фізіологія
Alma mater Боннський університет[1], HU Berlin і Französisches Gymnasium Berlind (1837)[1]
Науковий ступінь докторський ступінь[1] (1843) і професор (1846)
Науковий керівник Йоганн Петер Мюллер
Відомі учні Isidor Rosenthald і Eduard Hitzigd
Знання мов німецька[2][1] і французька[1]
Заклад Університет Фрідріха-Вільгельма[d] і Berliner Akademie der Künsted
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук[1], Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія дей-Лінчей, Російська академія наук, Баварська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук США, Німецьке фізичне товариство і Berlin Society for Anthropology, Ethnology, and Prehistoryd
Батько Felix-Henri du Bois-Reymondd[1]
Брати, сестри Paul du Bois-Reymondd[1]
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

медаль Гельмгольца (1892)

Почесний доктор Віденського університетуd

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (13 грудня 1877)

Еміль Дюбуа-Реймон (7 листопада 1818, Берлін, Пруссія — 1896) — німецький фізіолог, засновник електрофізіології. Учень Йоганна Мюллера. Засновник Інституту фізіології в Берліні.

Народився в Берліні в родині гугенотського походження. Мати походила з родини, серед предків якої були торговці, науковці та митці, що впродовж поколінь мешкали в Берліні. Натомість батько Еміля був бідний емігрант, що приїхав з франкомовного швейцарського кантону Невшатель.

Навчався в Боннському університеті.

Дюбуа-Реймон встановив наявність мембранного потенціалу спокою у нервах і м'язах, виявив відхилення від цього потенціалу спокою — потенціал дії.

1845 року спільно з Ернстом фон Брюке заснував у Берліні Німецьке фізичне товариство[6].

У філософському сенсі відстоював позитивізм та, разом з тим, обмеженість наукового методу. Він популяризував принцип «Ignorabimus» — є певні межі, за якими наука не може досягти надійного знання. Про це він писав у своїй праці «Межі науки» (нім. Über die Grenzen des Naturerkennens) у 1872 році.

Примітки

Джерела