Чорний Віктор Миколайович

Чорний Віктор Миколайович
Народився	1 (13) травня 1891 Телаві, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер	5 листопада 1937(1937-11-05) (46 років) Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Діяльність	революціонер
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Партія	Партія соціалістів-революціонерів, Партія лівих соціалістів-революціонерів і КПРС
Нагороди

Чорний (Паніашвілі) Віктор Миколайович (1891(1891), Телаві, Російська Імперія, тепер Республіка Грузія — розстріляний 5 листопада 1937, Москва) — залізничник, радянський господарський діяч, член ВКП(б), колишній член партії есерів, партії лівих есерів, начальник Олександрівської, Московсько-Київсько-Воронезької та Південних залізниць, ректор Московського інституту інженерів залізничного транспорту, член колегії Народного комісаріату шляхів сполучення, начальник НДІ шляху і будівництва Наркомату шляхів сполучення СРСР.

Біографія

У 1917 р. — закінчив юридичний факультет Харківського університету.

У 1921—1922 рр. — комісар Олександрівської залізниці.

Від 1923 р. — начальник Московсько-Київсько-Воронезької залізниці.

У 1925—1928 рр. — начальник Південних залізниць.

Від липня 1928 р. — член колегії НКШС і за сумісництвом Ректор МііТу (1928—1930 рр.)

У 1930 р. — начальник Управління річкового транспорту НКШС СРСР.

У 1935 р. — начальник Центрального відділу підготовки кадрів НКШС СРСР.

1 червня 1937 року — заарештовано органами НКВС.

5 листопада 1937 року необгрунтовано засуджено ВКВС СРСР.
Репресований за обвинуваченням у керівництві антирадянською троцькістською диверсійно-терористичною організацією і шкідництві. Розстріляний 5 листопада 1937 року. Місце поховання — Москва, Донське кладовище.

Реабілітований посмертно ВКВС СРСР 16 червня 1956 р.

Родина

Діти: Ігор Вікторович Чорний

Нагороди та почесні звання

Нагороджений орденом Леніна № 636 (постанова ЦВК від 11 січня 1934) за будівництво автодороги Ніколаєвськ-на-Амурі—Уссурійськ.

Також нагороджений нагрудним знаком «Почесний залізничник» № 1192 і почесною грамотою Реввійськради Республіки.

Джерела

• miit portal // Ректоры МИИТа(рос.)
• Вся Украина и АМССР. Адресная и справочная книга на 1926 год — Издание Украинского Красного Креста —1926 г.
• Жертвы политического террора в СССР(рос.)

Посилання

• Архив Президента РФ, оп.24, дело 412, лист 140(рос.)
• Сталинские расстрельные списки (1936—1938 гг.)(рос.)

Див. також

• Південні залізниці
• Сталінські репресії
• Реабілітація жертв політичних репресій в СРСР