Південні залізниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південні залізниці
Kharkov.jpg
Роки функціонування: 1907-1934
Країна: Українські губернії Російської імперіїFlag of the Ukranian State.svg УНРFlag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Українська РСР
Штаб-квартира: Харків, Слобожанщина
CMNS: Південні залізниці на Вікісховищі
Вокзал станції Лозова
Вокзал станції Кременчук
Кременчук. Технічне залізничне училище.
Видавництво книжкового магазину Амчиславського і Блюма
Вокзал станції Крюків-на-Дніпрі

Південні залізниці — засновані в українських губерніях Російської імперії у 1907 внаслідок об'єднання Курсько-Харківсько-Севастопольської та казенної Харківсько-Миколаївської залізниць. Залізничне управління в місті Харків.

Розташування управління: місто Харків, Привокзальна площа.


Передісторія[ред. | ред. код]

Початок т.з. «Південної лінії» поклала казенна Московсько-Курська залізниця (1864—1868). Її продовженням стала приватна Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, яка з'єднала Слобідщину з Приазов'ям (Надазов'ям, Приозів'ям).

У 1874 концесія на будівництво від станції Лозова до Севастополя передана Петру Губоніну.

Лозово-Севастопольська залізниця, доведена в 1875 до Севастополя, викуплена державною скарбницею.

У січні 1896 об'єднана з Курсько-Харківсько-Азовською та часткою Костянтинівської в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.

Історія[ред. | ред. код]

У 1907 Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею у казенні Південні залізниці.

У 1909 побудована та відкрита дільниця ГребениківкаНизи.

1 січня 1931 до Південних залізниць приєднані Донецькі залізниці (Північно-Донецька), відповідно до Наказу НКШС 1957 від 22.12.1930[1].

З 1 лютого 1934 згідно з Наказом НКШС 499Ц від 17.12.1933 р. Південні залізниці розділяють на дві окремі — Південну та Донецьку залізниці[2].

Вузлові станції[ред. | ред. код]

Гілки залізниці[ред. | ред. код]

  • Синельникове—Катеринослав (54 версти)
  • Ново-Олександрівка—Генічеськ (14 верст)

Схема об'єднання залізниць[ред. | ред. код]

Південні залізниці: 1) КурськСевастополь, з гілками БєлгородКуп'янськ, ДжанкойФеодосія та ДжанкойКерч, СарабузЄвпаторія; 2) ХарківЗнаменкаМиколаївХерсон, з гілками ЛюботинВорожба, КременчукРомни, КористівкаП'ятихатки; 3) ПолтаваЛозоваМикитівка з гілками КраматорскаПопасна, КонстянтинівкаЯсинувата.

 Південні залізниці
 (1930) ‒ (1934)
 Південні
 (1917)
 Південні
 (1907)
 Курсько-Харківсько-Севастопольська (1896)  Курсько-Харківсько-Азовська (1870)  Харківско-Таганрожська (1869)
 Лозово-Севастопольська (1872 рік)
 Обоянська (1881 рік)
 Джанкой-Феодосійська (1892 рік)
 Харківсько-Миколаївська (1878 рік)  Харківсько-Миколаївська (1872 рік)  Харківсько-Кременчуцька (1869)
 Сумська (1878 рік)
 Бєлгород-Сумська (1904 рік)
 Токмацька (1914 рік)
 Північно-Донецька (Донецькі залізниці) (1908 рік)

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 16. Доповідь № 51. 23 грудня 1869 «Про відкриття руху по залізницях: від Козлова до Тамбова і від Харкова до Таганрога».
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)
  • Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с. (рос.)
  • Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994.
  • Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 Стор. 19-23.
  • Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008.