Куничник волохатий
| Куничник волохатий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Куничник (Calamagrostis) |
| Вид: | Куничник волохатий (C. villosa)
|
| Біноміальна назва | |
| Calamagrostis villosa (Chaix) J.F.Gmel.
| |
Куничник волохатий (Calamagrostis villosa) - вид квіткових рослин родини злакових (Poaceae), природно поширений у Європі[1]. Гемікриптофіт.
Опис
Вид багаторічний дернинний злак з коротким кореневищем 60–100 см довгим стеблом — соломиною. Її язичок (ligula) шорсткий, плівчастий, не запушений, довжиною 3–5 мм. Листкові пластинки шириною 3–8 мм, — запушені та волосисті в нижній частині. Волоть відкрита, суцвіття лінійні, завдовжки 8–20 см і 3–6 см завширшки з шорсткими відгалуженнями. Колоски клиноподібні, розміром 4–6 мм. Вони несуть одну родючу квіточку, яка має запушений калюс[1]. Колоскові луски вузьколанцетні, загострені, у півтора раза довші від нижньої квіткової лусочки[2].
Плодова лусочка безкілева, плівчаста, довгаста, має 2,5–3,5 мм завдовжки. Сама лусочка має загострену верхівку, а основна лусочка має Остюк 0,5–0,6 мм на верхівці і має розмір 1–2 мм. Вид також має плівчасті, ланцетні колоскові луски, загострені на кінці, верхня з яких має такі самі розміри, що й колосок. Остюк 0,5 мм завдовжки, волосоподібний. Оцвітина складається з двох лодикул і двох приймочок з трьома тичинками . Ці плоди є зернівками з додатковим перикарпом і точковим рубчиком[1].
В Україні росте в субальпійському та альпійському поясах Карпат на високогірних луках — полонинах, у заростях стелюха вільхи зеленої, а також на галявинах і вирубках при верхній межі лісу[2]
Список літератури
- ↑ а б в W.D. Clayton, M. Vorontsova; K.T. Harman; H. Williamson (16 листопада 2012). Calamagrostis villosa. The Board of Trustees and Royal Botanic Gardens. Процитовано 17 листопада 2013.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 447.
|