Сула атлантична
| Сула атлантична | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Morus bassanus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
_world.png) Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Sula bassana (Linnaeus, 1758)
Pelecanus bassanus Linnaeus, 1758 Sula americana Bonaparte, 1838 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сула атлантична[2] (Morus bassanus, раніше Sula bassana) — вид морських птахів родини сулових (Sulidae).
Поширення
Вид поширений вздовж північноамериканського та європейського узбережжя Північної Атлантики. Гніздові колонії сули атлантичної є в Канаді, Ісландії, Ірландії, Великій Британії, Франції та Норвегії. Взимку мігрує на південь. Європейська популяція зимує в західній частині Середземного моря та вздовж узбережжя Північної Африки до Сенегалу та Кабо-Верде. Американські птахи взимку трапляються від Канади до Флориди.[3]
Чисельність
Згідно з даними 2004 року, популяція сули атлантичної налічувала 45 гніздових колоній і близько 361 000 гнізд. За оцінками, загальна чисельність виду становила від 950 000 до 1 200 000 птахів. Чисельність має тендецію до збільшення на 3-5 % щороку. Порівняно з даними 1939 року популяція виду збільшилась вчетверо (тоді нарахували 83 тис. гнізд).[4]
Опис
Птах завдовжки 80–90 см, з розмахом крил 170—185 см і вагою 2–3 кг. Тіло конічне, обтічне, пристосоване до пірнання. Крила вузькі. Дзьоб гострий, ледь зігнутий. Оперення білого кольору, лише кінці крил чорні. У шлюбний період голова та шия набувають жовтявого відтінку. Очі сіро-блакитні та оточені ділянкою голої чорної шкіри.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Morus bassanus. IUCN Red List of Threatened Species. International Union for Conservation of Nature. Процитовано 21 June 2018.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Thomas Alerstam, David A. Christie. Bird Migration. — Cambridge University Press, 2008. — 432 с. — ISBN 0521448220.
- ↑ del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David A; de Juana, Eduardo, ред. (2013). Northern Gannet (Morus bassanus). Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions. Процитовано 1 червня 2018.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
