Еліф Батуман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:53, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 лютого 2022, заснована на цій версії.
Еліф Батуман
Elif Batuman
Ім'я при народженніЕліф Батуман
Народилася7 червня 1977(1977-06-07) (47 років)
Нью Йорк, США
ГромадянствоСША США
Національністьамериканка
Місце проживанняНью-Йорк
Діяльністьписьменниця, журналістка, академік
Сфера роботилітература[1], літературна діяльністьd[1] і журналістика[1]
Alma materГарвардський коледж,
Стенфордський університет
ЗакладСтенфордський університет
Роки активності2010-до теперішнього часу
Жанресей
Magnum opusThe possessed : adventures with Russian books and the people who read themd і The Idiotd
Нагороди
Сайт: elifbatuman.com
elifbatuman.com
CMNS: Еліф Батуман у Вікісховищі

Еліф Батуман (англ. Elif Batuman, нар. 7 червня 1977, Нью-Йорк, США) — американська письменниця, журналістка, академік.[2] Є авторкою мемуару «Одержимі: Пригоди з російською книжкою та людьми, які їх читають» та роману «Ідіот», який став фіналістом Пулітцерівської премії за художню літературу 2018 року.[3] Вона написала багато нарисів та статей.

Біографія

Еліф Батуман народилась 7 червня 1977 р. в Нью-Йорку в родині турецьких емігрантів. Виросла у Нью-Джерсі. Закінчила Гарвардський коледж і отримала ступінь доктора порівняльної літератури в Стенфордському університеті.[4] В аспірантурі Батуман вивчала узбецьку мову в Самарканді (Узбекистан). Її дисертація «Вітряк і гігант: бухгалтерія з подвійним записом у романі»[5] — про процес соціальних досліджень та одиночне будівництво, здійснене романістами.[2]

У лютому 2010 року Батуман опублікувала свою першу книгу «Одержимі: Пригоди з російською книжкою та людьми, які їх читають», базуючись на матеріалах, які вона раніше публікувала в The New Yorker[6], журнал Harper's,[7] та n + 1[8][9], в якій детально описується її досвід аспіранта. Її написання було описано як «майже безпомічно епіграматичне».

«Ідіот» частково базується на власному досвіді Батуман, яка відвідувала Гарвард у середині 1990-х та викладала англійську мову в Угорщині влітку 1996 року.[10]

Батуман жила у Стамбулі (Туреччина) та працювала в місцевому університеті Коч[11] з 2010 р. до 2013 р. Зараз письменниця живе та працює в Нью-Йорку.[12]

Вплив

Російська література сильно фігурує у творчості Еліф Батуман. Письменниця каже, що її одержимість російською літературою почалася, коли вона читала «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.[10] Федір Достоєвський — улюблений письменник Еліф Батуман.[10]

Творчість

Книги

  • 2010: «Одержимі: Пригоди з російською книжкою та людьми, які їх читають»
  • 2017: «Ідіот»

Есе та доповіді

  • Batuman, Elif (February 2009). The murder of Leo Tolstoy. Harper's. 318 (1905): 45—53. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  • Elif Batuman (23 вересня 2010). Get a Real Degree. London Review of Books.
  • Elif Batuman (31 грудня 2010). From the Critical Impulse, the Growth of Literature. The New York Times.
  • Elif Batuman (21 квітня 2011). Elif Batuman: Life after a bestseller. The Guardian.
  • Batuman, Elif (December 19–26, 2011). Dept. of Archaeology: The Sanctuary. The New Yorker. 87 (41): 72—83. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка) Göbekli Tepe
  • Two Rivers. Carolyn Drake, self-published, 2013. ISBN 978-0-615-78764-0. Edition of 700 copies. By Carolyn Drake. Accompanied by a separate book with a short essay by Batuman and notes by Drake.
  • The Big Dig. The New Yorker. 31 серпня 2015.
  • The head scarf, modern Turkey, and me. The New Yorker. February 8–15, 2016.
  • — (December 19–26, 2016). Epictetus. Visionaries. The New Yorker. 92 (42): 84. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)[13]
  • Japan’s Rent-a-Family Industry. The New Yorker. 30 квітня 2018.

Інтерв'ю

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Роман «Одержимі» письменниці Еліф Батуман
  3. ↑ Пулітцерівська премія за художню книгу «Одержимі»
  4. ↑ Еліф Батуман
  5. ↑ Дисертація Батуман. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 13 вересня 2019.
  6. ↑ New Yorker
  7. ↑ Еліф Батуман
  8. ↑ Еліф Батуман
  9. ↑ Еліф Батуман
  10. ↑ а б в Еліф Батуман про вигадку її життя та навчання перевірки фактів
  11. ↑ «Department of English Language and Comparative Literature — Elif Batuman». Koç University.
  12. ↑ Bio of Elif Batuman, New Yorker contributors page.
  13. ↑ Online version is titled «How to be a Stoic».
  14. ↑ The Rona Jaffe Foundation Writers’ Awards. www.ronajaffefoundation.org. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано Вересень 13, 2019.
  15. ↑ Elif Batuman | WHITING AWARDS. www.whiting.org (англ.). Процитовано Вересень13, 2019.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліф_Батуман&oldid=34631840