Еліф Батуман
Еліф Батуман | ||||
---|---|---|---|---|
Elif Batuman | ||||
Ім'я при народженні | Еліф Батуман | |||
Народилася | 7 червня 1977 (47 років) Нью Йорк, США | |||
Громадянство | США | |||
Національність | американка | |||
Місце проживання | Нью-Йорк | |||
Діяльність | письменниця, журналістка, академік | |||
Сфера роботи | література[1], літературна діяльністьd[1] і журналістика[1] | |||
Alma mater | Гарвардський коледж, Стенфордський університет | |||
Заклад | Стенфордський університет | |||
Роки активності | 2010-до теперішнього часу | |||
Жанр | есей | |||
Magnum opus | The possessed : adventures with Russian books and the people who read themd і The Idiotd | |||
Нагороди | ||||
Сайт: elifbatuman.com | ||||
elifbatuman.com | ||||
| ||||
Еліф Батуман у Вікісховищі | ||||
Еліф Батуман (англ. Elif Batuman, нар. 7 червня 1977, Нью-Йорк, США) — американська письменниця, журналістка, академік.[2] Є авторкою мемуару «Одержимі: Пригоди з російською книжкою та людьми, які їх читають» та роману «Ідіот», який став фіналістом Пулітцерівської премії за художню літературу 2018 року.[3] Вона написала багато нарисів та статей.
Еліф Батуман народилась 7 червня 1977 р. в Нью-Йорку в родині турецьких емігрантів. Виросла у Нью-Джерсі. Закінчила Гарвардський коледж і отримала ступінь доктора порівняльної літератури в Стенфордському університеті.[4] В аспірантурі Батуман вивчала узбецьку мову в Самарканді (Узбекистан). Її дисертація «Вітряк і гігант: бухгалтерія з подвійним записом у романі»[5] — про процес соціальних досліджень та одиночне будівництво, здійснене романістами.[2]
У лютому 2010 року Батуман опублікувала свою першу книгу «Одержимі: Пригоди з російською книжкою та людьми, які їх читають», базуючись на матеріалах, які вона раніше публікувала в The New Yorker[6], журнал Harper's,[7] та n + 1[8][9], в якій детально описується її досвід аспіранта. Її написання було описано як «майже безпомічно епіграматичне».
«Ідіот» частково базується на власному досвіді Батуман, яка відвідувала Гарвард у середині 1990-х та викладала англійську мову в Угорщині влітку 1996 року.[10]
Батуман жила у Стамбулі (Туреччина) та працювала в місцевому університеті Коч[11] з 2010 р. до 2013 р. Зараз письменниця живе та працює в Нью-Йорку.[12]
Російська література сильно фігурує у творчості Еліф Батуман. Письменниця каже, що її одержимість російською літературою почалася, коли вона читала «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.[10] Федір Достоєвський — улюблений письменник Еліф Батуман.[10]
- 2010: «Одержимі: Пригоди з російською книжкою та людьми, які їх читають»
- 2017: «Ідіот»
- Batuman, Elif (February 2009). The murder of Leo Tolstoy. Harper's. 318 (1905): 45—53. Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 13 вересня 2019.
{{cite journal}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|13=
(довідка) - Elif Batuman (23 вересня 2010). Get a Real Degree. London Review of Books. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 13 вересня 2019.
- Elif Batuman (31 грудня 2010). From the Critical Impulse, the Growth of Literature. The New York Times. Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 13 вересня 2019.
- Elif Batuman (21 квітня 2011). Elif Batuman: Life after a bestseller. The Guardian. Архів оригіналу за 21 квітня 2011. Процитовано 13 вересня 2019.
- Batuman, Elif (December 19–26, 2011). Dept. of Archaeology: The Sanctuary. The New Yorker. 87 (41): 72—83. Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 13 вересня 2019.
{{cite journal}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|11=
(довідка) Göbekli Tepe - Two Rivers. Carolyn Drake, self-published, 2013. ISBN 978-0-615-78764-0. Edition of 700 copies. By Carolyn Drake. Accompanied by a separate book with a short essay by Batuman and notes by Drake.
- The Big Dig. The New Yorker. 31 серпня 2015. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 13 вересня 2019.
- The head scarf, modern Turkey, and me. The New Yorker. February 8–15, 2016. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 13 вересня 2019.
- — (December 19–26, 2016). Epictetus. Visionaries. The New Yorker. 92 (42): 84. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 13 вересня 2019.
{{cite journal}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|12=
(довідка)[13] - Japan’s Rent-a-Family Industry. The New Yorker. 30 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 13 вересня 2019.
- Elif Batuman in conversation [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.] з Full Stop (December 14, 2011).
- «The books that made me» «My stress read? Epictetus during a dental procedure» [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.], The Guardian (April 28, 2018).
- Elif Batuman [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.] на the Longform Podcast (June 6, 2018).
- Elif Batuman, interviewed [Архівовано 25 вересня 2019 у Wayback Machine.] для Yen Pham for White Review (June, 2017)
- Elif Batuman, in conversation [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] для LitHub (March 21, 2017)
- Elif Batuman, interviewed [Архівовано 13 травня 2019 у Wayback Machine.] для The Daily Stoic
- 2007 — нагорода Rona Jaffe Foundation Writers' Award[14]
- 2010 — премія Whiting Award[15]
- 2018 — фіналістка Пулітцерівської премії за художню книгу
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Роман «Одержимі» письменниці Еліф Батуман. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Пулітцерівська премія за художню книгу «Одержимі». Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Еліф Батуман. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Дисертація Батуман. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ New Yorker. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Еліф Батуман. Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Еліф Батуман. Архів оригіналу за 11 червня 2018. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ Еліф Батуман. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ а б в Еліф Батуман про вигадку її життя та навчання перевірки фактів. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 13 вересня 2019.
- ↑ «Department of English Language and Comparative Literature — Elif Batuman» [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]. Koç University.
- ↑ Bio of Elif Batuman, New Yorker contributors page [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Online version is titled «How to be a Stoic».
- ↑ The Rona Jaffe Foundation Writers’ Awards. www.ronajaffefoundation.org. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано Вересень 13, 2019.
- ↑ Elif Batuman | WHITING AWARDS. www.whiting.org (англ.). Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано Вересень13, 2019.
- Офіційний сайт Еліф Батуман [Архівовано 30 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Профіль на The Whiting Foundation [Архівовано 7 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю Еліф Батуман [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.] з Full Stop
- Читомо: 13 закордонних гостей, які приїдуть на 26-й Book Forum [Архівовано 8 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Еліф Батуман: коли особисте стає політичним в літературі // Читомо [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]