Сухарівка
| село Сухарівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Народицька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060150610061919 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1613 |
| Населення | 196 |
| Площа | 0,85 км² |
| Густота населення | 230,59 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11452 |
| Телефонний код | +380 4140 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°1′17″ пн. ш. 29°15′21″ сх. д. / 51.02139° пн. ш. 29.25583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
159 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 11401, смт Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175 |
| Карта | |
  Сухарівка | |
 Сухарівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Сухарі́вка — село в Україні, в Народицькій селищній територіальній громаді Народицького району Житомирської області. Населення за переписом 2001 року становить 196 осіб.
Населення
Станом на 1 жовтня 1941 року в селі налічувалось 94 дворів та 349 мешканців, в тому числі: чоловіків — 138 та жінок — 211[1].
Історія
- 1613 рік — історична дата утворення с. Сухарівка.[2]
- ХVI-XVII століття — це поселення позначене в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVI-XVII століть, як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою — «Sucharzowka» (польск.).[3]
- поч. XIX століття — католики дєрєвни Сухарівка належали до парафії (релігійної громади) костьолу Св. Теклі (містечко Народичі), Овруцького деканату, Луцько-Житомирської римо-католицької духовної консисторії.[4]
- 1846-63 роки — в «деревне Сухоревка» (рос.) стояв господський (панський) двір.[5]
- 1859 рік — «Сухаровка» (рос.) — дєрєвня поміщицька. Перебуває в межах Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії. Відноситься до 1 стану. Знаходиться при річці «Толоконь» на відстані від повітового міста 50 верст, від стану — 25 верст.
Має 33 двори де проживає:
- чоловіків - 133,
- жінок - 133,
всього жителів - 266.
(Дані з Списку населених місцевостей 1 стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії 1859 року).[6]
- 1860 рік — «деревня Сухаровка» (рос.) знаходиться при струмку …, має … колодців. Православна громада дєрєвни приписана до Базарського Покровського приходу.
Число прихожан:
- чоловічої статі - 100,
- жіночої статі - 115,
всього - 215 прихожан.
Прихожани належать до:
- відомства поміщицького: чоловічої статі - 94, жіночої статі - 102;
- відомства військового: чоловічої статі - 2, жіночої статі - 8.
- вільнопрживаючі: чоловічої статі - 4, жіночої статі - 5.
(Дані по Базарському Покровському приходу).[7]
- 1866 рік — «Сухаровка» (рос.) — дєрєвня приватного володіння. Знаходиться при струмку «Толоконь», на відстані від повітового міста — 50 верст, від стану — 24 версти.
Має 33 двори де проживає:
- чоловіків - 158,
- жінок - 166,
всього жителів - 324.
Зокрема:
- православних: чоловіків - 145, жінок - 146;
- римо-католиків: чоловіків - 6, жінок - 11;
- євреїв: чоловіків - 7, жінок - 9.
(Дані з Списку населених місцевостей 1 стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії 1866 року).[8]
- 1888 рік — «деревня Сухаровка» (рос.) відноситься до приходу православної церкви Покрова Пр. Богородиці містечка Базар.[9]
- 1906 рік — «деревня Сухаровка» (рос.) перебуває в межах Базарської волості,
має 86 дворів,
де проживає 541 житель чоловічої та жіночої статі.
Відноситься до 1 стану. Поштова адреса — «г. Овручъ».[10]
- 1 грудня 1910 року — «дєрєвня Сухаровка» (рос.) перебуває в межах Овручського (уѣзда) Базарської волості,
має 96 дворів,
де проживає 710 жителів чоловічої та жіночої статі.
Найближчі станції: залізнична — «Малинъ»(рос.) — 33 версти; поштова — «Базаръ»(рос.) — 3 версти; телеграфна — «Малинъ» (рос.) — 35 верст.[11]
- 1913 рік — в «д. Сухаровка» (рос.) найбільший землевласник «Шпрингеръ Мих. Мих.», володіє 170 д. землі.[12]
- 1941 рік — село Сухарівка перебуває в межах Базарського району,
має 94 двори
в яких проживає 349 мешканців.
З них
- чоловічої статі - 138
- жіночої статі - 211.[13]
Після Люблінської унії, як і інші населені пункти Правобережної України, належало до Польщі. 1793 року, внаслідок возз'єднання Правобережної України з Лівобережною, село увійшло до складу Росії і належало до Базарської волості Овруцького повіту Волинської губернії. В останній чверті XIX ст. село було основним типом сільського поселення, а на початку XX ст. Місцеві мешканці почали активно переселятися із багатодвірних населених пунктів на нові малодвірні — хутори. Зупинився цей процес у роки радянської влади — через колективізацію та усуспільнення земельних ресурсів. З 1923 року село підпорядковане до Базарської сільської ради. З 21 січня 1959 року село належало до Народицького району. З 30 грудня 1962 року — до Овруцького району. З 07 січня 1963 року — до Малинського району. 20 вересня 1989 року утворено Сухарівську сільську раду.
Сьогодення
- Село має 1 довгу вулицю. Права сторона тягнеться вздовж колишньої річки Звіздаль, що дає можливість облаштовувати власні водойми.
- Чудові ліси, багаті грибами та ягодами. 2 рибні ставки, які утворюють каскад. Рівень радіації не перевищує норму.
- В селі є магазин, який постійно забезпечує населення широким асортиментом продуктів, галантереї, будівельних матеріалів. Діє виїзна торгівля.
- Прекрасне сполучення з Києвом, Овручем, Житомиром через маршрутні таксі.
- Село набуває все більшої популярності як дачне.
Галерея
-
Канал у с.Сухарівка -
Поле с.Сухарівка
-
На в'їзді до с.Сухарівка -
Річка -
Канал с.Сухарівка -
Рибний став -
Сухарівський ліс
Примітки
- ↑ Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу армії УНР (PDF). http://eprints.zu.edu.ua/. с. 4. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ Офіційний вебсайт Верховної Ради Укроїни. Облікова картка с. Сухарівка.
- ↑ Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899—1904. — С.8.
- ↑ ДАЖО — ф. 178. (Луцько-Житомирська римо-католицька духовна консисторія. 1798—1920гг).
- ↑ Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — Лист ХХІ-7.
- ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) . Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. Оп. 4. Д. 89. С.238.
- ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) . Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. Оп. 4. Д. 89. С. 339.
- ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4) . Место хранения оригинала: РГИА. Ф. 1290. Оп. 4. Д. 89. С. 281.
- ↑ Н. И. Теодоровичъ. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской Епархіи. Почаевъ 1888 г. Томъ 1. С.318.
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи. Житоміръ. 1906 г. С.174.
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи. Житоміръ. 1911 г. С.386-387.
- ↑ Весь Юго-Западный край. Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниямъ. Кіевъ. 1913г. С.841.
- ↑ М.Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С.156–163.
Посилання
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сухарівка
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Обзор Волынской губернии за 1911 г.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини (1795—2006 роки) ПП "Видавництво «Волинь» 2007 р.