Павлюк Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:09, 16 лютого 2022, створена 94.45.88.147 (обговорення) (47 тд входила до складу 3-ї Загальновіськової Червонознаменної армії.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлюк Олександр Олексійович
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження20 серпня 1970(1970-08-20) (54 роки)
Новоград-Волинський, УРСР, СРСР
Військова служба
Роки службиз 1991
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
ФормуванняОб'єднані сили
Війни / битвиМиротворча місія в Косово
Війна на сході України
Командування
Командувач ООС
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) — 2016 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2012
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Павлю́к Олекса́ндр Олексі́йович (20 серпня 1970, м. Новоград-Волинський) — генерал-лейтенант Збройних сил України, командувач Об'єднаних сил[1].

Життєпис

Народився 20 серпня 1970 року в місті Новоград-Волинський. У 1991 році закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище. У 2004 році Національну академію оборони України.

З серпня 1991 по серпень 1993 рр. — командир танкового взводу (47 гв. тд (позивний Редіс) 3-ї Загальновійськової Червонознаменної армії) м. Хілерслебен Західної групи військ, ФРН;

З серпня 1993 по вересень 1997 рр. — командир танкової роти (30 тд) м. Новоград-Волинський на Житомирщині;

З вересня 1997 по листопад 1999 рр. — заступник начальника штабу танкового полку м. Новоград-Волинський на Житомирщині;

З листопада 1999 по серпень 2003 рр. — командир танкового батальйону м. Новоград-Волинський на Житомирщині;

З березня 2005 по липень 2006 рр. — заступник командира бригади м. Новоград-Волинський на Житомирщині;

З липня 2006 по березень 2007 рр. — командир українських миротворчих військ в Косово[2]. 10 квітня 2007 року передав повноваження підполковнику Євгену Чумаченку[3].

З березня 2007 по лютий 2009 рр. — заступник командира бригади м. Новоград-Волинський Житомирської області;

З лютого 2009 по вересень 2010 рр.  — начальник штабу бригади м. Новоград-Волинський на Житомирщині;

З вересня 2010 по березень 2015 рр. — командир 24-ї окремої механізованої бригади імені Данила Галицького, м. Яворів Львівської області.

23 серпня 2015 року Олександру Павлюку було присвоєно військове звання генерал-майора[4].

З березня 2017 року до квітня 2020 року — командувач військ Оперативного командування «Захід»[5][6].

23 серпня 2018 указом Президента України № 242/2018 присвоєне військове звання генерал-лейтенанта[7].

З літа 2020 року Командувач підготовки Командування Сухопутних Військ ЗС України[8].

З 28 липня 2021 року — Командувач об'єднаних сил[1].

Нагороди та відзнаки

Див. також

Примітки

  1. а б Указ Президента України № 329/2021 Про призначення О.Павлюка Командувачем об'єднаних сил
  2. Основи воєнної політики - Довідка: Участь Збройних Сил України в миротворчих операціях. Центр воєнної політики та політики безпеки. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 19 липня 2014.
  3. У Косовому відбулася передача повноважень військовослужбовцям нової ротації національної складової миротворчого батальйону УкрПолбат. Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
  4. Указ Президента України від 23 серпня 2015 року № 495/2015 «Про присвоєння військових звань»
  5. У Рівному представили нового керівника ОК «Захід», 22.03.2017
  6. Командувачем військ ОК «Захід» призначено Героя України генерал-майора Сергія Шапталу
  7. Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 242/2018 «Про присвоєння військових звань»
  8. Командувач підготовки Командування Сухопутних Військ відвідав 169-й НЦ «Десна»
  9. Високі відзнаки з нагоди свята — кращим представникам громади. «Звягель». Процитовано 20 липня 2014.
  10. Указ Президента України від 6 грудня 2012 року № 683/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України від 4 грудня 2007 року № 1182/2007 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців і працівників Збройних Сил України»
  12. Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання