Павлюк Олександр Олексійович

	Олександр Павлюк; Олександр Олексійович Павлюк
	Перший заступник міністра оборони України
з 14 лютого 2023
Міністр:	Олексій Резніков
Прем'єр-міністр:	Денис Шмигаль
Президент:	Володимир Зеленський
Попередник:	Іван Руснак
	Голова Київської обласної військової адміністрації
15 березня — 21 травня 2022
Президент:	Володимир Зеленський
Попередник:	Олексій Кулеба
Наступник:	Олексій Кулеба
	Командувач об'єднаних сил ЗСУ
28 липня 2021 — 15 березня 2022
Президент:	Володимир Зеленський
Попередник:	Володимир Кравченко
Наступник:	Едуард Москальов
Народження:	20 серпня 1970 (52 роки); Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна:	Україна
	Військова служба
Роки служби:	від 1991
Приналежність:	Збройні сили
Звання:	Генерал-лейтенант
Командував:	• 24-ю окремою механізованою бригадою імені Данила Галицького; • Військами Оперативного командування «Захід»; • Підготовкою Командування Сухопутних Військ ЗС України; • Операцією об'єднаних сил
Битви:	Миротворча місія в Косово; Російсько-українська війна (з 2014); • війна на сході України
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлюк.

Олекса́ндр Олексі́йович Павлю́к (нар. 20 серпня 1970, м. Новоград-Волинський)(нині Звягель) — український військовослужбовець, генерал-лейтенант Збройних сил України. Герой України (2022).

Командувач Об'єднаних сил (з 28 липня 2021^[1] до 15 березня 2022^[2] року). Голова Київської ОДА (з 15 березня^[3] по 21 травня 2022 року). Перший заступник міністра оборони України (з 14 лютого 2023 року)^[4]. Член Ставки Верховного Головнокомандувача (з 6 березня 2023 року)^[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Павлюк народився 20 серпня 1970 року в місті Новоград-Волинський Житомирської області.

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище (1991), Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2004, 2017).

Служив командиром танкового взводу 47 гвардійської танкової дивізії (1991—1993; с. Гіллерслебен, Німеччина); командиром танкової роти (1993—1997, 30 тд), заступником начальника штабу танкового полку (1997—1999), командир танкового батальйону (1999—2003), заступником командира бригади (2005—2006) м. Новоград-Волинський на Житомирщині; командиром українського миротворчого контингенту в Косово (2006—2007)^[6], начальником штабу 30 омбр (2007-2010).

У 2010—2015 роках став командиром 24 окремої механізованої бригади (м. Яворів Львівської області). З березня 2014 був залучений до відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України. Під його командуванням бригада брала участь в боях за звільнення Слов'янська, Красного Лиману, Краматорська, Лисичанська та інших міст Донецької та Луганської областей. У червні 2014 року окремі підрозділи 24 бригади разом з 95, 79 та 72 бригадами ЗСУ взяли участь у захопленні та утриманні 240-кілометрової ділянки українського кордону (Амвросіївка-Ізварине). 11 липня 2014 року бригада понесла важкі втрати в результаті ракетної атаки російських військ під Зеленопіллям. 6-7 серпня частини бригади, що утримували ввірені рубежі поблизу Должанського та на інших ділянках південної оперативної зони, взяли участь у так званому «Ізваринському прориві» — виведенні українських підрозділів із часткового напівоточення вздовж україно-російського кордону. Завдяки вмілим та рішучим діям особового складу вихід відбувся у визначені терміни, з мінімальними втратами. Після відновлення сил та доукомплектування бригада під командуванням Олександра Павлюка повернулася до виконання завдань за призначенням на сході України.

В лютому 2015 року полковник Олександр Павлюк поступив на навчання в Національний університет оборони ім. І.Черняхівського, передавши командування бригадою своєму наступнику, полковнику Шевченку Анатолію Михайловичу.

В березні 2017, закінчивши навчання стратегічного рівня, став командувачем військ Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України^[7]^[8]. Влітку 2020 був призначений начальником підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил України^[9].

Від 28 липня 2021 до 15 березня 2022 року — командувач Операції об'єднаних сил.

Наприкінці січня 2022 року генерал-лейтенант Олександр Павлюк в інтерв'ю британській газеті The Times назвав величезною помилкою відмову України від ядерного озброєння в 1994 році. Як досвідчений бойовий командир, він точно передбачив орієнтовну дату повномасштабного нападу російських військ РФ на суверенну Україну і встиг підготувати підпорядковані підрозділи до ефективного спротиву.

Перебуваючи на посаді командувача ООС, він керував обороною населених пунктів на сході України. Ведучи тяжкі бої з переважаючими силами противника, військові частини Об'єднаних сил ЗСУ втримували Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасну та інші міста Донецької та Луганської областей. Місто Маріуполь, заблоковане військами РФ, продовжував оборонятися, незважаючи на артилерійські обстріли, ракетні удари та авіаційні бомбардування російських окупантів по мирних мешканцях цього українського міста.

Від 15 березня по 21 травня 2022 року — голова Київської ОВА. Саме Олександру Павлюку доручена організація оборони та забезпечення столиці України — міста-героя Київ. Станом на початок квітня 2022 року, спільними зусиллями підрозділів, задіяних в обороні міста, противника вдалося відтіснити від Києва на кілька десятків кілометрів на всіх напрямках.

14 лютого 2023 року рішенням Кабінету міністрів України призначений першим заступником міністра оборони України^[10].

6 березня 2023 року Указом Президента № 129 введений до персонального складу Ставки Верховного Головнокомандувача^[5].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (4 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України^[11].
орден Богдана Хмельницького II ступеня (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України^[12].
орден Богдана Хмельницького III ступеня (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України^[13].
медаль «За військову службу Україні» (4 грудня 2007) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 16-ї річниці Збройних Сил України^[14].
подяки голови Кабінету Міністрів України (24 серпня 2007) — з нагоди Дня незалежності України та 750-річчя першої літописної згадки про Новоград-Волинський^[15].