Богоявленський Кременецький жіночий монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦМП (РПЦвУ)

50°06′11″ пн. ш. 25°43′38″ сх. д. / 50.10325824887797808° пн. ш. 25.72745880921410588° сх. д. / 50.10325824887797808; 25.72745880921410588Координати: 50°06′11″ пн. ш. 25°43′38″ сх. д. / 50.10325824887797808° пн. ш. 25.72745880921410588° сх. д. / 50.10325824887797808; 25.72745880921410588
Тип монастир
Країна  Україна
Розташування Тернопільська область, Кременець, вул. Дубенська, 2
Єпархія Тернопільська єпархія УПЦ (МП)
Тип монастиря жіночий
Засновано 1633
Богоявленський Кременецький жіночий монастир. Карта розташування: Україна
Богоявленський Кременецький жіночий монастир
Богоявленський Кременецький жіночий монастир (Україна)
Мапа

CMNS: Богоявленський Кременецький жіночий монастир у Вікісховищі

Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦМП (РПЦвУ) — культова споруда в місті Кременці Тернопільської області, пам'ятка архітектури національного значення.

Історія

Заснували в 1633 році українські шляхтичі Лаврентій Древинський і Данило Єло-Малинський[1] за привілеєм короля Владислава IV Вази як православний чоловічий монастир. За «благословенною грамотою» Петра Могили (1636) підпорядковувався Вселенському Патріархові та його Екзарху — Київському митрополитові.

При Богоявленському монастирі діяли братство, школа (працювала за навчальним планом Києво-Могилянської колегії), друкарня й шпиталь.

Із видань друкарні найбільше відома т. зв. «Кременецька Граматика» (1638).

У 1-й чверті 18 століття Богоявленський монастир визнав унію з Римом і увійшов у Чин св. Василія Великого.

1807 року за указом російського імператора Олександра I: оо. Василіяни віддали територію свого монастиря з усіма будівлями Волинській гімназії (колишнього колегіуму) і перейшли в будівлі реформатського монастиря; також ченців ордену реформатів переселили до монастиря в Дедеркалах, а звільнені споруди (костел та прилеглий до нього двоповерховий корпус келій, збудовані за проєктом архітектора Антоніо Кастеллі на кошти княгині Теофілі Вишневецької з Лещинських).

1839 року Богоявленський монастир припинив існування, 1865 — відновлений як однойменний православний чоловічий монастир РПЦ.

У Богоявленському монастирі була резиденція вікарного єпископа Волинської єпархії (18731922, 19241934 з перервами), якого титулували Острозьким, а від 1902 — Кременецьким, правлячого Волинського і Кременецького архієпископа (19221923, 19341941), глави так званої Автономної Православної Церкви в Україні (19411943).

1953 року Богоявленський монастир реорганізований у жіночий, 1959 — ліквідований, 1990 — відновив діяльність як православний жіночий монастир РПЦ. Належить до Тернопільської єпархії УПЦ (МП).

Архітектура

До ансамблю монастиря, оточеного мурованою загорожею, належать Богоявленський собор, двоповерховий чернечий корпус із Миколаївською церквою (обидві споруди середини 18 ст. в стилі пізнього бароко), дзвіниця з невеликою церквою преподобного Іова Почаївського (поч. 20 ст.) і господарські будівлі.

Люди

Примітки

Джерела