Четар
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Взводний, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з лютого 2016. |
Четар (інші назви: чотар або чотовий) — посадова особа молодшого старшинського (офіцерського) складу, яка здійснює керівництво чотою. Звання похідне від назви підрозділу чота або чета (відповідник рос. назви — взвод).
Історія
Четар УСС
Як відомо, першою українською військовою формацією в XX ст. став Легіон Українських січових стрільців (УСС), створений у складі Австро-угорської цісарсько-королівської армії в серпні 1914 р. В легіоні старшинські звання січових стрільців були українськими відповідниками офіцерській старшині в австрійської армії. На чолі полку стояв полковник, що відповідає цісарсько-королівському оберштові, на чолі батальйонів, які у нас називаються куренями, стоять курінні отамани, що відповідають цісарсько-королівським майорам, на чолі компаній (рос. — рота), по нашому — сотні, стоять сотники, а під ними субальтерні офіцери: старший четар і четар.[1]
.svg)
Відзнаки ступенів Легіону УСС спочатку не відрізнялися від прийнятих в австро-угорській армії. Їх розміщували на петлицях синього кольору. На категорію і ступінь військовослужбовця вказували кількість шестикутних зірочок, матеріал, з якого їх виготовляли, наявність на петлицях галуна, його тип. Зірочки підофіцерів були целулоїдні, білого кольору. Петлиці четаря не мали галуна, а була тільки одна зірка вишити сріблом.[2]
Четар УГА
Державний Секретаріат Військових Справ (ДСВС) на чолі з полковником Дмитром Вітовським з перших днів військового будівництва запровадив схвалені Національною Радою старшинські звання, серед яких — четар. Термін служби у званні, після якого надавалося право на підвищення у період війни, становив: для четаря — 2 роки. За особливі заслуги на фронті наступне військове звання надавалося достроково. Право присвоювати старшинські звання четаря було у повноваженні командирів частин і Окружних військових команд.[3] Як показали дослідження, у Галицькій Армії, командантами куренів були — поручник або четар.[4]
Відзнаки ступенів розміщували на рукавах мундира і плаща. Четар відносився до сотенної старшини. І відповідно до XLVI розпоряду носили відзнаки у вигляді золотих смужок (6 мм завширшки і 120 мм завдовжки) з розетками на кінцях: хорунжий — одну смужку. [2]
Чотовий УПА
В УПА діяла система функційних та старшинських ступенів. Згідно з нею чотовий — це командир чоти, яка в свою чергу складалась із кількох роїв. Посада чотового була функційною відзнакою, тобто керувати чотою могла особа як і з вищим так і з нижчим ступенем.[5]
Четарі українських військових з'єднань
Молодше звання Хорунжий |
 Українська Галицька армія Четар |
Старше звання Поручник |
Примітки
- ↑ Темницький В. Українські січoві стрільці // Пам'яткoва книжка Сoюзу Визвoлення України: Kалендар на 1917 рік. — Відень, 1917. — С. 197.
- ↑ а б Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917—1921 рр. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 12 листопада 2014.
- ↑ Ткачук П. П. Командні кадри Сухопутних військ Галицької Армії1918-1919 рр.
- ↑ Шумінська Н. В. Особливості комплектування Галицької армії старшинським складом (pdf)
- ↑ Мірчук П. Українська повстанська армія 1942—1952. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 12 листопада 2014.
Посилання
• Знаки розрізнення рангів в УСС
| |||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}