Інтердім
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2018) |
| Інтердім | |
|---|---|
| Засновано | 1 травня 1933 |
| Вебсайт: interdomivanovo.ru | |
Інтердім — Іванівський Інтернаціональний Дитячий будинок. Був заснований 26 березня 1933 року. Інтердім — це інтернат для іноземних школярів.
ІДБ — Інтернаціональний Дитячий Будинок.
ІМШІ — Іванівська Міжнародна Школа-Інтернат.
ІІШІ — Іванівська Інтернаціональна Школа-Інтернат ім. О.Д. Стасової.
Перебуває під опікою Російського товариства Червоного Хреста.
Історія
Іванівський інтернаціональний дитячий будинок було засновано 1933 року за ініціативою О. Д. Стасової, голови МОДР (Міжнародної організації допомоги борцям революції), та іваново-вознесенських робітників для дітей, чиї батьки опинились в тюрмах країн з реакційними й фашистськими режимами. Засоби на будівництво першого комплексу будівель було зібрано з добровільних пожертв іванівських робітників і простих людей інших регіонів Радянського Союзу, а також відділень МОДР Німеччини, Швейцарії, Данії, Норвегії та інших країн. Створення такого дитячого будинку було виявленням інтернаціоналізму й доброї волі радянських громадян стосовно осиротілих дітей борців-антифашистів.
Діяльність
Першими вихованцями були діти антифашистів з Німеччини, Греції, Австрії, Болгарії, Угорщини, Італії та багатьох інших місць. В ході громадянської війни в Іспанії до Інтердому не раз прибували іспанські діти. Розвиток революційних подій у Китаї привів до Інтердому багатьох китайських вихованців.
Іванівський Інтердім став для них другою батьківщиною. Життя, історія і культура країни обйєднала їх у єдину спільноту з радянським народом, що яскраво проявилось у роки Німецько-радянської війни, коли 54 вихованця добровільно пішли на фронт. 17 з них не повернулись.
За свою майже 80-річну історію вихованцями дитячого будинку були діти з понад 80 країн земної кулі. Національний склад дітей Інтердому став індикатором соціальних потрясінь у різних куточках світу. Революційний рух в Ірані – іранські діти, заколоти у Греції й у Чилі – грецькі та чилійські діти, громадянські війни в країнах Африки – ангольські, ефіопські та нігерійські діти.
Сучасність
В Інтердомі виховувалась велика група дітей з зони Чорнобильської катастрофи. нині[коли?] тут живуть та виховуються понад 420 дітей з гарячих точок міжнаціональних конфліктів, із зон стихійних лих багатьох куточків Росії, а також із ближнього та дальнього зарубіжжя.
1991 року Інтердім набув свого сучасного вигляду. Завершилось будівництво та реконструкція комплексу будівель цього закладу. Нині[коли?] – це найбільший у Росії дитячий будинок.
Основні дати історії Інтердому
- 1933 – Засновано перший і єдиний у світі Інтернаціональний Дитячий Будинок
- 1941 – 54 вихованця добровільно пішли на фронт. У боротьбі з фашистами[джерело?] загинули 17 вихованців
- 1948 – дитячий будинок передано Радянському Червоному Хресту
- 1961 – Зведено нову школу
- 1974 – Зведено новий корпус гуртожитку, де проживають учні у дійсний[який?] час
- 1978 – За успіхи у навчанні та вихованні нового покоління Інтердім нагороджений орденом Дружби Народів
- 1983 – Інтердім урочисто відсвяткував 50-річний ювілей. За успіхи у вихованні та навчанні дітей Інтердім нагороджений орденом Республіки Болгарія «Народна Республіка Болгарія» 1 ступеню й орденом НДР «Зірка Дружби Народів» в золоті
- 1991 – Завершилось будівництво нового комплексу будівель Інтердому
- 2003 – Інтердому виповнилось 70 років
Вихованці
- Курт Ремлінг
- Фріц Штраубе
- Гельмут Шміт
- Енріке Вілар
- Альдо Віво
- Хорхе Віво
- Сергій Аньїн — син Мао Цзедуна
- Драгутін Вареско
- Олександр Карастоянов
- Мітко Димитров — син Георгія Димитрова
- Рудольф Гундерман
- Аврум
- Анатолій Вольгендлер
- Шолом Вольгендлер
- Ася Вольгендлер
В мистецтві
- Фільм 1976 року «Щоденник Карлоса Еспіноли» (режисер Валентин Селиванов), події якого розгортаються в інтернаціональній школі-інтернаті для дітей борців за незалежність, підпільників та емігрантів.
- У книзі О. Ільїної Четверта висота [Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine.] Гуля Королёва проводить кілька днів з вихованцями Інтердому. Тут її прийняли в піонери.
Література
- Томин В. Р. Дом на Красной Талке. М.: Молодая гвардия, 1980. (рос.)
- Кирилл Балдин. «Интердом — моя планета» (рос.)
- Геннадий Буняков. «Мир детства в зареве войны. Живи и здравствуй Интердом» (рос.)