Арно де Пальєр
| Арно де Пальєр | |
|---|---|
| фр. Arnaud des Pallières | |
 Арно де Пальєр у 2008 році | |
| Дата народження | 1 грудня 1961 (62 роки) |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Роки активності | 1991—наш час |
| IMDb | ID 0220774 |
 Арно де Пальєр у Вікісховищі | |
Арно́ де Пальє́р (фр. Arnaud des Pallières; нар. 1 грудня 1961, Париж, Франція) — французький кінорежисер та сценарист.
Біографія
Арно де Пальєр народився 1 грудня 1961 у Парижі, Франція. З 16-ти років працював у театрі, зігравши низку ролей та здійснивши кілька постановок як режисер, паралельно вивчаючи літературознавство в інституті. Кінематографічну освіту здобув в кіношколі La Fémis. У 1988 році для участі у своїй першій студентській кінороботі «Жиль Делез: Що таке акт творіння?» Де Пальєр запросив Ганса-Юргена Зіберберга, Мануеля де Олівейру та Жиля Делюза. Після цього він зняв з десяток короткометражок.
Свій перший повнометражний фільм «Майбутнє Дренсі» Арно де Пальєр зняв у 1997 році. Стрічка є історичним, філософським і поетичним дослідженням геноциду євреїв і його сліди в сучасному світі.
Другий художній фільм кінорежисера «Прощавай» (2003) з Майклом Лонсдейлом, Орор Клеман, Лораном Люка і Олів'є Гурме оповідає кілька історій про негостинність Франції та байдужість до долі нелегальних іммігрантів, відправлених назад в країну їхнього походження.
Фільм Арно де Пальєра 2008 року «Парк», політична та меланхолічна адаптація роману Джона Чівера з Сержі Лопесом та Жан-Марком Барром, був презентований на Венеційському кінофестивалі 2008 року.
У 2013 році Арно де Пальєр поставив історичну драму «Міхаель Кольхаас» за мотивами однойменного твору Генріха фон Клейста з Мадсом Міккельсеном у головній ролі. Стрічка брала участь у змаганні за Золоту пальмову гілку в основній конкурсній програмі 66-го Каннського міжнародного кінофестивалю (2013)[1] та була номінована в 6-ти категоріях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар» 2014 року, отримавши дві нагороди[2].
Шостий повнометражний фільм Арно де Пальєра «Сирота» вийшов на французькі екрани у 2017 році. Для виконання головних ролей режисер запросив Адель Енель, Адель Екзаркопулос, Джемму Артертон, Джаліля Леспера та Ніколя Дювошеля. Фільм претендував на головну нагороду — Золоту мушлю за найкращий фільм — на Міжнародному кінофестивалі у Сан-Себастьяні 2016 року. У липні 2017 року фільм було відібрано для участі в міжнародній конкурсній програмі 8-го Одеського міжнародного кінофестивалю у змаганні за головний приз — Золотий Дюк[3][4]
Фільмографія
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Мантажер | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1987 | Жиль Делез: Що таке акт творіння? | Gilles Deleuze: Qu'est ce que l'acte de creation? |  |
|||
| 1991 | к/м | Сад щастя | Le jardin du bonheur | |
|
|
| 1995 | т/с | Великі письменники | Un siècle d'écrivains | |
|
|
| 1997 | Майбутнє Дренсі | Drancy Avenir | |
|
| |
| 2000 | Здоров'я і краса | Soins et beauté | |
|||
| 2003 | Прощавай | Adieu | |
|
| |
| 2008 | Парк | Parc | |
|
| |
| 2010 | к/м | Діана Веллінгтон | Diane Wellington | |
|
|
| 2011 | Пил Америки | Poussières d'Amérique | |
| ||
| 2013 | Міхаель Кольхаас | Michael Kohlhaas | |
|
| |
| 2016 | Сирота | Orpheline | |
|
|
Визнання
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Стокгольмський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2008 | Бронзовий кінь | Парк | Номінація |
| Фестиваль короткометражних фільмів у Клермон-Феррані | |||
| 2011 | Спеціальна згадка журі | Діана Веллінгтон | Перемога |
| Спеціальна згадка молодіжного журі | Перемога | ||
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2013 |  Золота пальмова гілка
|
Міхаель Кольхаас | Номінація |
| Брюссельський європейський кінофестиваль | |||
| 2013 | Золотий Ірис | Міхаель Кольхаас | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль фільмів про море | |||
| 2013 | Приз Жаба за найкращий французький фільм | Міхаель Кольхаас | Перемога |
| Гавайський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2013 | Приз EuroCinema за найкращий фільм | Міхаель Кольхаас | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
| 2016 | «Золота мушля» за найкращий фільм | Сирота | Номінація |
| Одеський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2017 | Гран-прі Золотий Дюк | Сирота | Номінація |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 2018 | Найкращий фільм | Сирота | Номінація |
| Найкращий сценарій | Сирота (спільно з Крістель Бертева) | Номінація | |
Громадська позиція
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]
Примітки
- ↑ 2013 Official Selection. Cannes. 20 квітня 2013. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ César 2014 : Le Palmarès complet. commeaucinema.com (фр) . 28.02.2014. Процитовано 14.05.2017.
- ↑ Фестиваль'17 / Заявлені Міжнародна та Національна конкурсні програми [Архівовано 24 червня 2017 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Одеського МКФ
- ↑ Одеський кінофестиваль оголосив програму та склад журі. Детектор медіа. 21.06.2017. Процитовано 24.06.2017.
- ↑ Нагороди та номінації Арно де Пальєра на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov
Посилання
- Арно де Пальєр на сайті IMDb (англ.)
- Арно де Пальєр на сайті AlloCiné (фр.)
|
