Віденська партія
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
Віденська партія — шаховий початок, який починається з ходів:
- 1. e2-e4 e7-e5
- 2. Kb1-c3.
Історія
Партія належить до відкритих початків. Вперше проаналізована К.Янішем (1842-1843). Остаточно дебют був допрацьований в XIX сторіччі шахістами австрійського міста Відень на чолі з майстром Гампе. В 1901 році в журналі "Бритіш чесс мегезін" опубліковано теоретичне дослідження Р.Тейхмана "Віденська партія" ("The Vienna Game"). Основна ідея — захистивши пішака «е4» і пункт «d5», атакувати центр ходом f2-f4. Але провівши тематичний контрудар d7-d5, чорні досягають відмінної позиції. Ця обставина привела до того, що в сучасній шаховій практиці віденська партія зустрічається рідко. З успіхом за білих цей дебют застосовували Рудольф Шпільман та Бент Ларсен.
Основні варіанти
Після 2. Kb1-c3 чорні мають два основних продовження:
- 2…Kg8-f6 — найбільш поширене. Білі стають перед вибором:
- 3. f2-f4 — переводити гру до схеми в дусі королівського гамбіту
- 3. Cf1-с4 — намагатись отримати позицію в дусі дебюту слона. На тематичний удар 3…Kf6:e4 із задумом на 4.Kc3:e4 відповісти 4…d7-d5, краще продовжити не 4. Сс4:f7+ Kpe8:f7 5. Kc3:e4 d7-d5, що веде до переваги чорних, а 4. Фd1-h5 Ке4-d6 5. Cc4-b3 Кb8-c6 6. Kc3-b5 g7-g6 7. Фh5-f3 f7-f5 8. Фf3-d5 Фd8-e7 9. Kb5:c7+ Kpe8-d8 10. Kc7:a8 b7-b6.
- 3. g2-g3 — перевести гру в позиційне русло.
- 2…Kb8-c6 — хід менш активний, тому рідко зустрічається.
Білі можуть уникнути цих варіантів, зігравши 3.Kg1-f3, перейшовши до дебюту чотирьох коней.
Джерела
- Константинопольський А. М., Лепешкин В. Ф. Венская партия. М., ФиС, 1989. ISBN 5-278-00168-2 (рос.)
- Шахматы: Энцеклопедический словарь//Глав. ред. А. Е. Карпов. — М.:Сов.энциклопедия, 1990. — 621 с. (рос.)