Королівський гамбіт
| Шаховий дебют | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Назва | Королівський гамбіт | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Початкові ходи | 1.e4 e5 2.f4 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ECO | C30–C39 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Перше застосування | не пізніше XVI століття | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Категорія дебюту | відкриті дебюти, гамбіти | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Королівський гамбіт — шаховий дебют, який розпочинається ходами:
1. e2-e4 e7-e5
2. f2-f4
Цей дебют є гамбітом і належить до відкритих початків.
Ідея цього дебюту полягає в усуненні пішака е5, розкриття вертикалі «f», захоплення центру ходом d4 й атаки на пункт «f7». Один із найгостріших і найскладніших дебютів.
В залежності від того, чи приймуть чорні жертву пішака, чи ні, продовження партії має два варіанти:
Відмовившись від жертви білих, чорні можуть запропонувати зустрічну жертву пішака:
До королівського гамбіту можна прийти через дебют Берда, коли після ходу білих 1. f4 слідує продовження: 1... e5 і 2. e4.
Варіанти[ред. | ред. код]
Прийнятий королівський гамбіт[ред. | ред. код]
Прийнятий королівський гамбіт — дебют, що починається ходами 1. e2-e4 e7-e5 2. f2-f4 e5:f4 Належить до відкритих дебютів. Перший спогад про нього зустрічається в XVI столітті в працях Лопеса. Важливу роль в розробці гамбіту відіграли досліди й партії італійських майстрів Середньовіччя — Греко, Палеріо, Сальвіо та інших. До XIX століття королівський гамбіт був одним з найпопулярніших дебютів.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
- 3.Nf3 – королівський гамбіт коня
- 3.Bc4 – королівський гамбіт слона
Чорні зазвичай приймають гамбіт ходом 2...exf4. Тепер білі мають два продовження: найчастіше білі розвивають коня 3.Nf3, щоб завадити походити 3...Qh4+; або 3.Bc4, де білі швидко нарощують розвиток після продовження, яке грали в 19 столітті, 3...Qh4+!? 4.Kf1, за яким іде 5.Nf3, відганяючи ферзя і таким чином здобуваючи темп; однак 3...Nf6 в сучасній практиці зустрічається набагато частіше. Існує також багато інших третіх ходів, серед яких найбільшою повагою користуються:
- 3.Nc3 – гамбіт Мезона або гамбіт Кереса
- 3.d4 – гамбіт Віллемсона[1] або гамбіт Стейніца
- 3.Be2 – слоновий гамбіт Лессера або гамбіт Тартаковера
- 3.Qf3 – гамбіт Бреєра або угорський гамбіт
Інші ходи також отримали назви, але їх рідко грають.
Королівський гамбіт коня: 3.Nf3 [ред. | ред. код]
Класичний варіант: 3...g5 [ред. | ред. код]
Класичний варіант отримуємо після ходів 3.Nf3 g5, де основними продовженнями традиційно були 4.h4 (паризька атака) і 4.Bc4. Однак віднедавна сильні гравці також грають 4.Nc3 атака Квааде)[2].
4.h4[ред. | ред. код]
Після 4.h4 g4 білі можуть вибирати між 5.Ng5 і 5.Ne5. 5.Ng5 має назву гамбіт Альґаєра,[3] плануючи 5...h6 6.Nxf7, але сучасна теорія вважає це продовження сумнівним. Сильнішим продовженням є 5.Ne5. Це продовження називається гамбіт Кізерицького і є відносно позиційним за своєю природою. Його популяризував Ліонель Кізерицький у 1840-х роках. Це продовження успішно використовували Вільгельм Стейніц, а Борис Спаський у такий спосіб переміг Боббі Фішера в їх знаменитій грі [Архівовано 26 грудня 2017 у Wayback Machine.] на турнірі Мар-дель-Плата 1960. Ця поразка мотивувала Фішера на розробку свого власного захисту проти королівського гамбіту – див "гамбіт Фішера" нижче.
4.Bc4[ред. | ред. код]
Надзвичайно гострий гамбіт Муціо[4] виникає після 4.Bc4 g4 5.0-0 gxf3 6.Qxf3, де білі пожертвували конем, але їхні три фігури спрямовані на поле f7[5]. Така гостра гра зустрічається рідко в сучасних шахах, але чорні повинні діяти обережно збираючи докупи свою позицію. Чорні можуть уникнути гамбіту Муціо відповівши на 4.Bc4 ходом 4...Bg7 і потім ...h6. Можливо найгострішим продовженням є подвійний гамбіт Муціо після 6...Qf6 7.e5 Qxe5 8.Bxf7+!? Хоча в цій позиції після восьми ходів білі мають на дві фігури менше, але деякі майстри оцінюють шанси сторін як рівні[6][7].
Серед подібних ліній, які можуть перестановкою привести до гамбіту Муціо є гамбіт Гулама Кассіма, 4.Bc4 g4 5.d4, гамбіт Макдонелла, 4.Bc4 g4 5.Nc3. Але їх зазвичай вважають слабшими, ніж гамбіт Муціо, в якому перевагою білих є більша концентрація сил по вертикалі f.
Гамбіт Сальвіо, 4.Bc4 g4 5.Ne5 Qh4+ 6.Kf1, вважають кращим для чорних через ненадійний захист білого короля. Чорні можуть грати надійно 6...Nh6, або ж здійснити контржертву ходом 6...f3 або 6...Nc6.
Відхилений королівський гамбіт[ред. | ред. код]
- е2-е4 е7-е5
- f2-f4
Фігурна контргра в центрі[ред. | ред. код]
- Захист 2. … Кg8-f6
- Захист 2. … Сf8-c5
Контргамбіти[ред. | ред. код]
- 2. … d7-d5 — Королівський контргамбіт
- 3. e4:d5 c7-c6 — контргамбіт Німцовича.
- 3. ... e5-e4 - контргамбіт Фалькбеєра
- 3. Kg1-f3 — відхилений контргамбіт.
- 3. ... d5:e4 4. Kf3:e5[8]
Історія[ред. | ред. код]
Вперше королівський гамбіт згадується у книзі іспанського священика Руй Лопеса де Сегури «Книга про винахідливість в шахах», виданій у 1561 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ названий так на честь Мартіна Віллемсона (1897-1933) з міста Пярну (Естонія), редактора шахового журналу Eesti Maleilm. Див. Oxford Companion to Chess, Oxford University Press, Oxford, UK, 1984
- ↑ Щодо походження терміна "атака Квааде" або "гамбіт Кваааде" див "A Chess Gamelet [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]" Едварда Вінтера, 2014 (англ.)
- ↑ Kasparov, Gary; Keene, Raymond (1982). Batsford Chess Openings. American Chess Promotions. с. 288—89. ISBN 0-7134-2112-6.
- ↑ щодо походження імені "Муціо" і як його присвоїли самому варіанту, див. гамбіт Полеріо
- ↑ Nakamura vs. Andreikin. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Peter Millican 1989 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 листопада 2021. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Shirov vs. J Lapinski. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ И.Б. Глазков, Я.Б Эстрин (1988). Королевский гамбит (рос.) . Москва: "Физкультура и спорт". с. 219.