Скандинавський захист

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шаховий дебют
Назва Скандинавський захист
abcdefgh
8
a8 чорна тура
b8 чорний кінь
c8 чорний слон
d8 чорний ферзь
e8 чорний король
f8 чорний слон
g8 чорний кінь
h8 чорна тура
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
c7 чорний пішак
e7 чорний пішак
f7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
d5 чорний пішак
e4 білий пішак
a2 білий пішак
b2 білий пішак
c2 білий пішак
d2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 біла тура
b1 білий кінь
c1 білий слон
d1 білий ферзь
e1 білий король
f1 білий слон
g1 білий кінь
h1 біла тура
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Початкові ходи 1. e2-e4 d7-d5
ECO B01
Названо на честь Скандинавія
Категорія дебюту Напіввідкритий дебют

Скандина́вський за́хистшаховий початок, який починається ходами: 1. e2-e4 d7-d5.

Історія[ред. | ред. код]

Старовинний дебют, який, попри це, увійшов у практику лише на початку XX століття, завдяки аналізам скандинавських майстрів. Першу монографію, присвячену аналізу цього початку видав Якоб Мізес у 1918 році. Однак ще в XIX столітті цей дебют аналізував російський шахіст Карл Яніш. Сучасна теорія досить скептично ставиться до цього дебюту, оскільки вважає, що білі володіють тривалою ініціативою. Незважаючи на таку оцінку, скандинавський захист регулярно застосовується в турнірах. На найвищому рівні його часто застосовує чорними голландський гросмейстер Сергій Тівяков.

Варіанти[ред. | ред. код]

Після 2. e4:d5 чорні мають кілька можливостей:

  • 2. … Фd8:d5 3. Kb1-c3
    • 3. … Фd5-d6
    • 3. … Фd5-d8
    • 3. … Фd5-a5 4. d2-d4 Kg8-f6 5. Kg1-f3 — основний варіант
      • 5. … Cc8-g4 6. h2-h3 Cg4-h5 7. g2-g4 Ch5-g6 8. Kf3-e5
      • 5. … Kb8-c6
  • 2. … Kg8-f6 — іноді до схожих позицій цього варіанту зводиться гра в захисті Алехіна, коли білі ухиляються від основних варіантів шляхом 2. Kb1-c3.
    • 3. c2-c4 c7-c6
    • 3. d2-d4 Kf6:d5
      • 4. c2-c4
    • 3. Cf1-b5+ Cc8-d7 4. Cb5-c4 Cd7-g4 5. f2-f3 — граючи на утримання зайвого пішака.

Можливо також 2. d2-d4, зводячи гру до гамбіту Блекмара-Дімера.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Панов В.Н., Эстрин Я.Б. Курс дебютов. — М.: ФиС, 1980. — 496 с.

Посилання[ред. | ред. код]