Львівський гамбіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
abcdefgh
8
Chessboard480.svg
a8 чорна тура
b8 чорний кінь
c8 чорний слон
d8 чорний ферзь
e8 чорний король
f8 чорний слон
g8 чорний кінь
h8 чорна тура
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
c7 чорний пішак
e7 чорний пішак
f7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
d5 чорний пішак
e4 білий пішак
f3 білий кінь
a2 білий пішак
b2 білий пішак
c2 білий пішак
d2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 біла тура
b1 білий кінь
c1 білий слон
d1 білий ферзь
e1 білий король
f1 білий слон
h1 біла тура
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Львівський гамбіт. Головним варіантом продовженням є 2. … de4 3. Кg5

Льві́вський гамбі́т (Гамбіт Абоні, гамбіт Лемберга, Польський гамбіт, гамбіт Теннісона, або гамбіт Цукерторта[1]) — шаховий дебют. Виникає після ходів: 1. Кf3 d5 2. e4 (дебют Реті) d5:e4 3. Kf3-g5.

У міжнародній енциклопедії дебютів ECO (англ. Encyclopaedia of Chess Openings) має код A06.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Американський шахіст Отто М. Теннісон (1834-1909) ще в XIX сторіччі аналізував і застосовував на практиці цей гамбіт. Тому однією з назв такого дебюту є «гамбіт Теннісона».

У 1912 році станіславський шахіст і теоретик Александер Ваґнер аналізував цей дебют на шпальтах часопису «Польський шахіст» (пол. «Szachista Polski»). У вересні 1917 року Ваґнер опубліковав теоретичну статтю під назвою «Гамбіт Цукерторта». Цей дебют широко аналізували у львівських шахових колах, тому з 1924 року там він дістав назву «львіський гамбіт».

Львівська щоденна газета «Słowo Polskie» описала у 1924 році тематичний кореспонденційний шаховий турнір, який дав багато цікавого матеріалу. На підставі цього матеріалу В. Ґеєр з міста Вроцлавка написав у 1926 році на шпальтах відомого віденського видання «Wiener Schachzeitung» теоретичну статтю «Das Lemberger Gambit» (нім. Львівський гамбіт).

Один з головних варіантів дебюту: 1. Кf3 d5 2. e4 de4 3. Кg5 e5! 4. К:e4 f5 5. d4! Ф:d4 6. Ф:d4 ed 7. Кg5 і після 7. … h6! правильність гамбіту стоїть під питанням.

Цей дебют також аналізували угорські шахісти, зокрема гравці з Будапешту. Там він отримав назву «гамбіт Абоні».

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Władysław Litmanowicz, Jerzy Giżycki, Szachy od A do Z, tom 1, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986 ISBN 83-217-2481-7

Примітки[ред. | ред. код]