Львівський гамбіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
abcdefgh
8
a8 чорна тура
b8 чорний кінь
c8 чорний слон
d8 чорний ферзь
e8 чорний король
f8 чорний слон
g8 чорний кінь
h8 чорна тура
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
c7 чорний пішак
e7 чорний пішак
f7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
d5 чорний пішак
e4 білий пішак
f3 білий кінь
a2 білий пішак
b2 білий пішак
c2 білий пішак
d2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 біла тура
b1 білий кінь
c1 білий слон
d1 білий ферзь
e1 білий король
f1 білий слон
h1 біла тура
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Львівський гамбіт. Головним варіантом продовженням є 2. … de4 3. Кg5

Льві́вський гамбі́т (Гамбіт Абоні, гамбіт Лемберга, Польський гамбіт, гамбіт Теннісона, або гамбіт Цукерторта[1]) — шаховий дебют. Виникає після ходів: 1. Кf3 d5 2. e4 (дебют Реті) d5:e4 3. Kf3-g5.

У міжнародній енциклопедії дебютів ECO (англ. Encyclopaedia of Chess Openings) має код A06.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Американський шахіст Отто М. Теннісон (1834-1909) ще в XIX сторіччі аналізував і застосовував на практиці цей гамбіт. Тому однією з назв такого дебюту є «гамбіт Теннісона».

У 1912 році станіславський шахіст і теоретик Александер Вагнер аналізував цей дебют на шпальтах часопису «Польський шахіст» (пол. «Szachista Polski»). У вересні 1917 року Ваґнер опублікував теоретичну статтю під назвою «Гамбіт Цукерторта». Цей дебют широко аналізували у львівських шахових колах, тому з 1924 року там він дістав назву «львівський гамбіт».

Львівська щоденна газета «Słowo Polskie» описала у 1924 році тематичний кореспонденційний шаховий турнір, який дав багато цікавого матеріалу. На підставі цього матеріалу В. Ґеєр з міста Вроцлавка написав у 1926 році на шпальтах відомого віденського видання «Wiener Schachzeitung» теоретичну статтю «Das Lemberger Gambit» (нім. Львівський гамбіт).

Один з головних варіантів дебюту: 1. Кf3 d5 2. e4 de4 3. Кg5 e5! 4. К:e4 f5 5. d4! Ф:d4 6. Ф:d4 ed 7. Кg5 і після 7. … h6! правильність гамбіту стоїть під питанням.

Цей дебют також аналізували угорські шахісти, зокрема гравці з Будапешту. Там він отримав назву «гамбіт Абоні».

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Władysław Litmanowicz, Jerzy Giżycki, Szachy od A do Z, tom 1, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986 ISBN 83-217-2481-7

Примітки[ред. | ред. код]