Жердій Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Миколайович Жердій
Народження 3 квітня 1918(1918-04-03)
Велика Виска
Смерть 14 червня 1942(1942-06-14) (24 роки)
Моначинівка
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 1937–1942
Звання  Лейтенант авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Євге́н Микола́йович Жерді́й (нар. 3 квітня 1918(19180403) — пом. 14 червня 1942) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир ланки 273-го винищувального авіаційного полку 268-ї винищувальної авіаційної дивізії (8-ма повітряна армія), лейтенант. Герой Радянського Союзу (1942).

Біографія

Народився 3 (за іншими даними — 5) квітня 1918 року в селі Велика Виска, нині Маловисківський район Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Після закінчення середньої школи працював на шахтах Донбасу.

До лав РСЧА призваний у серпні 1937 року Сталінським РВК Сталінської області. 1940 року закінчив Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків. За лишений при училищі льотчиком-інструктором.

З початком німецько-радянської війни залишався у попередній посаді. В березні 1942 року як інструктор проводив льотну перепідготовку жіночих 586-го винищувального (командир — майор Т. О. Казарінова) і 587-го бомбардувального (командир — майор М. М. Раскова) авіаційних полків на винищувач Як-1. На фронтах німецько-радянської війни з 1 травня 1942 року.

Протягом травня — червня 1942 року здійснив 75 бойових вильотів, у 14 повітряних боях збив особисто 4 і в парі 4 літаки супротивника.

14 червня 1942 року командир авіаційної ланки 273-го винищувального авіаційного полку лейтенант Є. М. Жердій в парі з молодшим лейтенантом Усовим перебував у повітряній розвідці в районі села Роздольне Харківської області. Під час виконання бойового завдання вступив у повітряний бій з двома ворожими винищувачами Ме-109, внаслідок якого один літак ворога збив, а другий — таранив. При цьому сам отримав поранення, вистрибнув з пошкодженого літака, але парашут відкрити не зміг[1].

З військовими почестями похований бійцями 9-ї гвардійської стрілецької дивізії, які стали свідками повітряного бою.

Нині прах лейтенанта Є. М. Жердія перебуває в братській могилі села Моначинівка Куп'янського району Харківської області[2].

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, лейтенантові Жердію Євгену Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[3].

Також був нагороджений орденом Червоного Прапора (17.06.1942[4]).

Література

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 107–108.

Примітки

  1. ↑ Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 31 січня 2015.
  2. ↑ Облікова картка військового поховання (рос.)
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР "«О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 5 няобря 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 7 ноября (№ 40 (199)). — С. 3.
  4. ↑ Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 31 січня 2015.

Посилання
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жердій_Євген_Миколайович&oldid=33751424