Менедем з Еретрії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:24, 8 вересня 2020, створена Dim Grits (обговорення | внесок) (Dim Grits перейменував сторінку з Менедем з Еритреї на Менедем з Еретрії)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Менедем з Еретрії
Народився 340-ві до н. е.
Еретрія
Помер 265 до н. е.[1]
Діяльність філософ
Галузь філософія
Вчителі Стільпон і Федон Елідський
Відомі учні Dionysius the Renegaded[2]

Менедем з Еритреї (дав.-гр. Μενέδημος; 345/4 до н. е. — 265 до н. е.[3]) — давньогрецький філософ, засновник еретрійської школи. Вивчав філософію спочатку в Афінах, потім у Стільпона та Федона. Твори Менедема не збереглися, крім кількох зауважень у наступних письменників.

Про його філософські погляди є уривчасті відомості. Афіней, цитуючи Епікрата, вважає, що Менедем був платоніком, але за іншими відомостями він віддавав перевагу Стільпону. Згідно з Діогеном Лаертським, Менедем вважав благо за корисність,[4] заперечував цінність негативних суджень, оскільки тільки афірмації висловлюють істину. В етиці, за свідченнями Плутарха[5] та Цицерона<ref> Цицерон, Academica ii. 42 </ ref>, він високо цінував чесноту. Цицерон також повідомляє, що Менедем був послідовником мегарської школи. Діоген говорить, що Менедем не залишив творів, і Елідо-еретрійська школа незабаром припинила своє скромне існування.

Література

(рос.)

  • Діоген Лаертський. Про життя, навчаннях і висловах знаменитих філософів. / Пер. і прим. М. Л. Гаспарова. Заг. ред. і вступ. ст. А. Ф. Лосєва. (Серія «Філософська спадщина»). М., Думка, 1979. 624 стр.; 2-е изд., Испр. М .: Думка. 1986. 570 стр. 100000 прим. перевидавався: 1995, 1998 2009.
  • Антична філософія: Енциклопедичний словник. М., 2008. С.484-485.

Примітки

  1. Virtual International Authority File[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. Arnim H. v. Dionysios 119 // Kategorie:RE:Band V,1 — 1903.
  3. Tiziano Dorandi, Chapter 2: Chronology , in Algra et al. (1999) The Cambridge History of Hellenistic Philosophy , page 52. Cambridge.
  4. Діоген Лаертський, ii. 134—135
  5. Плутарх, De virt. mor. 2