Саранчуки
| село Саранчуки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Саранчуківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040410010025068 |
| Облікова картка | Саранчуки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1399 |
| Населення | ▼ 785 (2014) |
| Територія | 1.935 км² |
| Густота населення | 490.96 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47533 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′06″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д.Координати: 49°21′06″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д. / 49.35167° пн. ш. 24.98750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
262 м |
| Водойми | Золота Липа |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Потутори |
| Відстань до залізничної станції |
2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47533, с. Саранчуки |
| Сільський голова | Семенець Іван Мирославович[1] |
| Карта | |
  Саранчуки | |
 Саранчуки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Саранчуки́ — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До Саранчуків приєднано село Войсовичівка (колишній х. Добрянка) та хутори Гировиця і Соколиця.
До 2017 — центр однойменної сільради. Від 2017 року — центр Саранчуківської сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Саранчуківської сільської громади [2]
Географія
Розташоване на річці Золота Липа, на заході району.
Населення — 880 осіб (2007). Дворів — 276[3].
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат. Саранчуки розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Саранчуків | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,1 | 0,2 | 5,3 | 13,3 | 19,3 | 22,5 | 23,8 | 23,2 | 18,9 | 13,0 | 5,8 | 1,0 | 12 |
| Середня температура, °C | −4,1 | −2,7 | 1,6 | 8,4 | 13,9 | 17,2 | 18,5 | 17,8 | 13,8 | 8,5 | 2,9 | −1,6 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7,1 | −5,6 | −2 | 3,6 | 8,5 | 11,9 | 13,2 | 12,4 | 8,7 | 4,0 | 0,0 | −4,1 | 3 |
| Норма опадів, мм | 32 | 31 | 32 | 50 | 77 | 91 | 95 | 70 | 55 | 38 | 36 | 39 | 646 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Історія
Перша писемна згадка — 1399 рік. Тоді в селі існував костел, правдоподібно, фундований представниками роду шляхтичів Бучацьких гербу Абданк.
1416 року згадане як Шаранчуки.
Дідичем села був Якуб Скарбек гербу Абданк. Найпевніше, в середині 15 століття костел був знищений.[4]
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[5].00
Через село пролягав торговельний шлях, яким переганяли худобу з Молдавії і Покуття, возили сіль із прикарпатських солеварень у Польщу та Литву. Між 1520 та 1525 роками мешканці Саранчуків отримали маґдебурзьке право.
Через деякий час населений пункт занепав, переданий в оренду селу Тростянець.
До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.
На початку липня жителі села Саранчуки виловлювали тiла з рiки Золота Липа, куди їх поскидали енкаведисти після розстрілу в бережанській тюрмі. Кiльканадцять кiлометрiв пливли вони у кривавiй водi аж до греблi в селі, де страшнi понівеченi трупи виловлювали i хоронили селяни. Неопiзнаних хоронили у спiльних могилах. Багато замордованих поховано в iнших навколишнiх селах[6].
У 1941-го — велика повінь.
Постановою Тернопільського облвиконкому від 16 січня 1946 р. виселялися зі своїх садиб усі мешканці села.[7]
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[8].
Населення
Населення села[9]:
| Рік | Число осіб | Українців та греко-католиків |
Поляків та римо-католиків |
Євреїв |
|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1773 | 1430 | 286 | 56 |
| 1939 | ▲ 2470 | ▲ 2180 | ▲ 230 | ▲ 60 |
| 2007 | ▼ 880 | - | - | - |
| 2014 | ▼ 785 | - | - | - |
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,79 | |
| російська | 0,11 |
Пам'ятки
- церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста (1865)
- церква Петра і Павла (2007, Войсовичівка).
Пам'ятники
- громадсько-політичний діячеві Івану Гавдиді (2005, скульптор Д. Пилип'як)
- братська могила Замордованим 1941 в тюрмі у м. Бережани
- насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992)
- встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Гавдиди, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, кімната-музей І. Гавдиди, музей старовинних речей «Берегиня», деревообробний завод, млин, торгові заклади.
Відомі люди
Народилися
- Богдан Бугай (нар. 1947) — український лікар-пульмонолог вищої категорії, науковець, літератор.
- О. Ґудзяк — громадський діяч.
- Іван Гавдида — заступник Голови Проводу ОУН, член Центрального Проводу КУН.
- Мирон Горошко[11] — вчений-лісівник, статистик.
- Петро Гринчишин — поет, режисер.
- Андрій Дубчак — футболіст.
- І. Карась — художник.
- В. Климків — диригент.
- Г. Климків — громадський діяч.
- Петро Мокосій — десятник УСС і Армії УНР.
- М. Павлишин — український науковець.
- В. Павліський — український науковець.
Примітки
- ↑ Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Anna Sochacka. Skarbek Jakub z Góry h. Abdank (zm. 1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 14—15. (пол.)
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
- ↑ Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року // Історична правда, 6 вересня 2012.
- ↑ Степан МАКАРЧУК. ВТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- ↑ Горошко Мирон Петрович / Сайт «Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства» НЛТУ України. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
Література
- В. Гнатишин, В. Леськів. Саранчуки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 229-230. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Б. Паньків. Історія села Саранчуки // 1999 рік.
- Sarańczuki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 307. (пол.) — S. 307. (пол.)
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||