Сядь за кермо моєї машини
Сядь за кермо моєї машини | |
---|---|
яп. ドライブ・マイ・カー | |
Жанр | драматичний фільм |
Режисер | Рюсуке Хамаґучі |
Продюсер | Teruhisa Yamamotod |
Сценарист | Рюсуке Хамаґучі і Takamasa Ōed |
На основі | Drive My Card |
У головних ролях |
Hidetoshi Nishijimad, Masaki Okadad, Reika Kirishimad, Tōko Miurad, Sonia Yuand, Park Yu-rimd, Jin Dae-yeond і Ahn Hwi-taed |
Оператор | Hidetoshi Shinomiyad |
Дистриб'ютор | Bitters Endd, Mozinetd[1] і HBO Max[d] |
Тривалість | 179 хв. |
Мова | японська |
Країна | Японія |
Рік | 2021 |
Касові збори | 15 319 767 $[2] |
IMDb | ID 14039582 |
dmc.bitters.co.jp | |
Сядь за кермо моєї машини у Вікісховищі |
«Сядь за кермо моєї машини» (яп. ドライブ・マイ・カー) — японський художній фільм режисера Рюсуке Хамагуті, екранізація оповідання Харукі Муракамі. Прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі 2021 року, де картина отримала приз за найкращий сценарій.
Сюжет
Літературною основою сценарію стало оповідання Харукі Муракамі зі збірки «Чоловіки без жінок»[3][4]. Головний герой — театральний режисер, якого запрошують поставити п'єсу Чехова «Дядя Ваня» на театральному фестивалі у Хіросімі. Між ним і його водієм, мовчазною дівчиною у кепці, виникають щирі, довірчі стосунки[5].
У ролях
- Хідетосі Нісідзіма
Виробництво та прем'єра
Фільм був уперше показаний на кінофестивалі у Каннах у липні 2021 року в рамках основної програми.
Відгуки та оцінки
Фільм став переможцем голосування журі Screen International. За словами Лізи Ніссельсон зі Screen Daily, «Сядь за кермо моєї машини» — картина «явно не для широкої публіки», яка, втім, відрізняється привабливими персонажами, добре опрацьованим сюжетом і якісною музикою. Стівен Далтон із The Hollywood Reporter відзначив дуже повільний темп розвитку сюжету та великоваговість картини, які частково врівноважуються поетичністю сюжету та добротністю режисури[6].
Згідно з агрегатором Rotten Tomatoes, 98 % відгуків критиків на фільм були позитивними (зі 104 рецензій)[7]. Згідно з агрегатором Metacritic, фільм отримав від критиків середню оцінку 9 з 10 (на основі 35 рецензій)[8]. Кілька десятків видань включили його до своїх списків кращих фільмів року[9], а Los Angeles Times[10], The New York Times[11] та The Wall Street Journal[12] назвали його найкращим фільмом року. За включеннями до списків кращих за рік фільм поступився тільки картині «Влада пса»[13].
Нагороди
- 2021 — Канський кінофестиваль:
- Найкращий сценарій (Рюсуке Хамагуті);
- Приз ФІПРЕСІ;
- Приз екуменічного (християнського) журі.
- 2021 — Призи Національного товариства кінокритиків США:
- Кращий фільм;
- Найкращий режисер (Рюсуке Хамагуті);
- Найкращий сценарій (Рюсуке Хамагуті);
- Найкращий актор (Хідетосі Нісідзіма)[14].
- 2022 — Премія «Золотий глобус» — Найкращий фільм іноземною мовою[15].
Примітки
- ↑ Terjesztésre kerülő filmalkotások és artfilmek nyilvántartása — NMHH.
- ↑ https://www.boxofficemojo.com/title/tt14039582
- ↑ Wiseman, Andreas (1 червня 2021). The Match Factory Boards Murakami Adaptation 'Drive My Car', The Next Film From Cannes & Berlin Director Ryusuke Hamaguchi. Deadline Hollywood. Процитовано 3 червня 2021.
- ↑ Schilling, Mark (14 березня 2021). Japan's Silver Bear-Winner Hamaguchi Ryusuke Plots His Next Film Moves. Variety. Процитовано 3 червня 2021.
- ↑ Невероятно, но Канн: 45 фильмов Каннского кинофестиваля-2021, которые мы ждем
- ↑ Рюсукэ Хамагути представил в Каннах Drive My Car. Бюллетень кинопрокатчика. Метрополитэн Медиа. 12 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
- ↑ Drive My Car — Rotten Tomatoes
- ↑ https://www.metacritic.com/movie/drive-my-car
- ↑ https://www.metacritic.com/feature/film-critics-pick-10-best-movies-of-2021?ref=hp
- ↑ Best movies of 2021, and how to watch or stream them — Los Angeles Times
- ↑ https://www.nytimes.com/2021/12/06/movies/best-movies.html
- ↑ The Best Movies of 2021: Finding Pleasure in Diverse Films — WSJ
- ↑ Film Critic Top 10 Lists — Best Movies of 2021 — Metacritic
- ↑ Кинокритики США выбрали лучший фильм. www.proficinema.ru (рос.). Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Стали известны лауреаты премии «Золотой глобус». www.kinometro.ru (англ.). Процитовано 10 січня 2022.
|